15 лютого (за григоріанським календарем; 2 лютого – за юліанським) – християни східного обряду відзначають Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа (Стрітення Господнє).

Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).

Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде „на служіння спасіння людей”.

Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Віфлеєму.

Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.

Коротка історія (з сайту Української Греко-Католицької Церкви)

Празник Стрітення засновується на події з життя нашого Спасителя, яку записав святий євангелист Лука (2, 22-40). Закон Мойсея приписував, щоб кожна жінка після народження дитини 40 днів не сміла входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися днями очищення. Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня на всепалення та молодого голуба або горлицю, а вбога повинна була принести пару голубів або пару горлиць. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: "Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм". Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.

Празник Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його "40 днем після Богоявлення". Його святкування описує так: "Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму" (Гл. 26).

З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527-565) він набирає особливого значення. Цісар Юстиніян наказав уважати Господнє Стрітення за великий празник і святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослуженнях цього празника Церква кілька разів молиться за імператора.

Празник Стрітення на Заході первісно був Господським і щойно набагато пізніше став вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських празників. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.

Дух богослужби Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявлення: прославити Богоявлення на землі, звеличити Христове божество та віддати честь Пречистій Діві Марії, як Богоматері. Стихири вечірні і сідални, канон та стихири утрені — це один величний гімн слави в честь Христового Богоявлення, у честь предвічного втілення Бога-Слова та в честь Пресвятої Богородиці. Ця мала Дитина, що її сьогодні батьки принесли до храму, це Бог предвічний, що дав закон Мойсеєві на горі Синай: "Сьогодні Той, — співаємо на стихирах литії, — що колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону, бо змилосердився над нами... Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що його спершу Мойсей у темряві бачив, як на Синайській горі давав йому таблиці... Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном".

Про Стрітення у "Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия", 2001.

Стрітення Господнє, християнське свято, присвячене згадці про події, що стались у сороковий день земного життя Ісуса Христа, а саме зустрічі Божественного Немовляти в Єрусалимському Храмі двома старозавітськими праведниками – Симеоном і Анною Пророчицею (Лука 2:22-39). В Православній Церкві – Господське і Богородичне двонадесяте свято.
Джерело

Відразу ж після Валентина християни святкують одне із великих свят, а саме Стрітення Господнє. Воно як і інші свята має свою історію, прикмети і традиції святкування.

Що ж це таке за свято?
На зламі між зимою і весною ми святкуємо день Стрітення.

Слово це означає зустріч. За давньою легендою – зустріч із Ісусом Христом.

Хто ж і коли зустрів новонароджене немовля, котрому як повелів Бог, дали ім’я Ісус?

А сталося це через 40 днів після народження Ісуса Христа, якого мати понесла в храм Божий, де виголошували молитву благословення. Там до неї підійшов дуже старенький праведник Симеон. Дуже давно йому було напророчено, що він не помре, поки на власні очі не побачить Спасителя. І саме 15 лютого цей день прийшов.

Підійшовши, Симеон узяв немовля у Марії і промовив: «Нині відпускаєш раба твого, Владико, за словом твоїм з миром».

Цього дня відбуваються святкові богослужіння у всіх християнських церквах.

В народі ж по-іншому. З прадавен Стрітення вважається святом зустрічі зими з весною. 14 лютого за переказами, зима з весною змагаються: хто з них переможе, той і буде у подальшому правити.

Якщо ближче до вечора стало тепліше, то буде тримати пальму першості весна, якщо ж навпаки, то Зима. А ще говорять, що коли у цей день ведмідь прокидається від сну і валить свій барліг, то зимі вже кінець підходить.

На Стрітення в церквах освячують свічки, вони вважаються цілющими, є сімейними оберегами, захищають людей від грому, блискавки, оберігають Вас від лиха і хвороб. Треба ці свічки тримати у хаті цілий рік.

Святять на Стрітення і воду. Ця вода також вважається цілющою. Її набирали у глечики і тримали протягом цілого року.

Священною водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків – у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.

Також є багато прикмет пов’язані саме з цим днем. Ось декілька з них:

Якщо є моороз, то чекайте скоро весну.

Якщо іде сніг, то на врожай.

Якщо у цей день відлига, то зима буде ще довго.

Якщо у цей день бурульки довгі, то майбутнє літо буде дощовим, а якщо ж короткі – сухим.

Якщо на деревах буде іній – це прогнозує хороші урожаї гречки і картоплі.

Якщо капає із дахів, то це прогнозує у липні, що прийде таке саме капання меду.

Отаке от свято – Стрітення.

Святкуємо його і спостерігаємо за прикметами – може щось і збудеться.
Джерело

Різдвяний цикл свят завершується празником Господнього Стрітення, котрий святкуємо 2 лютого (Східна Церква – 15 лютого), на 40-ий день після Різдва Христового. Цей празник своїм змістом тісно зв'язаний з празником Різдва Христового, бо тут так само Христос нам об'являє Своє божество. Назва Стрітення символізує зустріч Сина Божого і Його Пресвятої Матері з праведним Симеоном – тому празник і отримав назву Стрітення.

У Старому Заповіті ще з часів св. пророка Мойсея був такий Божий закон, що забороняв ізраїльтянкам після народження дитини впродовж певного часу виходити поміж люди і доторкатись до речей, що присвячені Богу тому, що жінки після родів вважалися нечистими. На 40-ий день після народження хлопчика, і 80-ий день після народження дівчини кожна мати повинна була принести до дверей святині однорічне ягня на жертву всепалення як знак визнання Божої влад над собою та подяку за щасливі роди, а голуба — на жертву за гріхи. Після цього жінка вважалася очищеною. Убогі люди могли принести два голуби замість ягня.

Коли Божа Мати народила Ісуса Христа, вона не була зобов'язана виконати обряд такого очищення, бо не була звичайною жінкою. Вона й після народження Ісуса залишилася Пречистою Дівою; та оскільки люди не знали про її дівоче материнство через Святого Духа, то Марія покірно виконала цей ізраїльський закон, бо вірила, що таким чином прославить Господа Бога.

Разом з обрядом очищення виконала Марія ще й другий закон, за яким кожного первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу, а після цього викупити за п'ять сиклів (грошових одиниць того часу). Ісусу Христу, Божому Сину, не потрібно було виконувати цих людських законів, та він виконав той закон, щоб дати всім нам великий приклад покори, послуху, побожності та пожертви Богу для Його слави й спасіння людського роду.

У той час збулась наперед передбачена у пророцтвах зустріч Христа з праведним Симеоном. Про це детально згадується в Євангелії від Луки (Лк 2:22 — 38). Церковне передання додає, що священик Захарія, який був тоді у храмі, ввівши до святині Пречисту Діву Марію з Ісусом, поставив її не там, де, звичайно, стояли жінки, які приходили обряд очищення, а на місці, призначеному для дівиць, куди жінки не могли заходити. Це викликало обурення книжників, хранителів закону ізраїля, що бачили в цьому порушення законного порядку. Подія принесення Ісуса до святині Божою Матір'ю нагадує нам обряд християнського "вводу", коли наші християнські матері приносять своїх новонароджених дітей до церкви, де відбувається церковне благословення матері й дитини. Мати з дитиною входять до церкви, священик приводить їх до тетраподу, мати стає навколішки, а священик молиться, благословить їх та кропить свяченою водою. Таким обрядом виводу Свята Церква виявляє пошану жінці, яка в чесному християнському подружжі народила нового слугу Божого. Коли християнська жінка приходить після народження дитини перший раз до церкви, то сповняє обов'язок вдячності Богу за те, що дав їй ласку щасливо дочекатися дитини, видужати й знову прийти до храму Божого. Тоді щаслива мати за прикладом Божої Матері повинна пожертвувати Богу те дитя, яким обдарував її Господь, і сердечне просити Бога прийняти це дитя за своє, а їй щоб поміг виховати дитя у християнському дусі.

Є в нас ще інший звичай, пов'язаний зі святом Христового Стрітення, — благословення свічок. Цей обряд нагадує нам, що Ісус Христос, світло від світла, в день принесення до єрусалимського храму перший раз об'явив себе прилюдно як "світло для поган". А нас цей обряд вчить, все своє життя вірно йти слідом за Ісусом Христом, який своїм прикладом і наукою освітлює дорогу нашого життя. Побожні християни мають звичай берегти посвячені на Стрітення свічки і світити ними у різі потреби з вірою і надією, що Бог дасть їм бажане добро і обереже від нещастя.

Історія празника

Мета празника Стрітення: прославити Богоявління на землі, звеличити Христове Божество та віддати честь Пречистій Діві Марії як Богоматері. Празник Господнього Стрітення започаткувався в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де вона називає його "40-им днем після Богоявління". З Єрусалиму празник поширився на цілий Схід, але тільки в VI ст. за цісаря Юстиніяна (†527-565) його узаконили. Звичай благословити свічки на Стрітення прийшов аж після X ст. Вперше про це згадує Римсько-Германський служебник з XII-ст.

У Східній Церкві Стрітення належить до Господських празників. Цей празник має один день перед- і сім днів після-празденства. На цей день мають проповіді багато Отців і Вчителів Східної Церкви. Службу празника написали св. Андрій Критський, св. Іван Дамаскін, св. Косма Маюмський, патріарх Герман і Йосиф Студит. Наступного дня після Стрітення Східна Церква святкує пам'ять праведних Симеона й Анни.

Джерело

15 лютого у церковному календарі - Стрітення Господнє.

У церквах України в цей день святять воду і свічки. Такі свічки називали раніше «громичними», тому їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від грому.

Важливу роль традиційно відігравала й стрітенська вода. Вона мала ті ж цілющі властивості, що й хрещенська. Віруючі, йдучи до церкви, брали з собою нову невживану посудину, наповнювали свяченою водою й зберігали її протягом року. Вона вважалася цілющою: нею натирали на тілі хворі місця, давали пити од «пристріту» або «дання» - хвороб, викликаних «поганим оком». Напровесні, виганяючи худобу в поле, скроплювали її «стрітенницею», а пасічники – бджіл і вулики, щоб не заїдали чужі комахи та не нападав «гнилець». Це робили протягом року - в кожну першу неділю на молодику.

Віра в силу стрітенської води в багатьох людей зберігається й досі. В Україні це свято здавна шанувався. Селяни намагалися не працювати, а стежити за погодою, бо в цей день «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Хто кого переборе, то такою, вважали, і буде погода до початку березня.

У народній легенді розповідається, що зустрівшись на Стрітення, стара Зима й молоде Літо сперечаються - кому йти, а кому залишитися. Якщо під вечір потеплішає - Літо перемогло Зиму, якщо похолоднішає - навпаки.

Оскільки за народними переказами, це свято пов’язується з кінцем зими і початком весни, то на Стрітення наприкінці дня сільські дітлахи збиралися де-небудь на пагорбі і починали кликати сонечко, щоб воно «виглянуло із-за гор-гори».

Народні прикмети на Стрітення

Як на Стрітення з стріх капа, ще велика буде зима.
День Стрітення теплий і сонячний, то І весна тепла.
Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи .
Якщо на Стрітення півень води нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.
На Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає - весна буде рання, суха.
Цього дня відлига - на ранню й теплу весну, сніг - на дощову, тривалу, а коли хуга - весна буде пізня й холодна.
Якщо в цей день не видно сонечка -чекай суворих морозів.
Вітер на Стрітення - до врожаю плодових дерев.
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Як капає зі стріх, то буде так капати з очей (себто ще повернуться морози).
На дахах довгі бурульки - стільки ще випаде снігу.
Якщо вранці випав сніг - на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень - зернові будуть середні, а увечері - недорід.
Якщо на деревах іній - вродять добре гречка і бульба.
Ясний і тихий день - на хороший врожай і рійбу бджіл.
Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
Як на Стрітення дорогу перемітає, то корм відлітає.
Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете - весна буде пізня й холодна.
Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
Якщо 15 лютого випав сніг - на дощову й холодну весну.
Як на Громницю з дахів тече, то довгою буде зима.
Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.
Якщо на Стрітення півень нап'ється води, то хлібороб набереться біди.
Коли на Громницю півень нап'ється водиці, то на Юрія кінь напасеться травиці.
Якщо на Стрітення півень води нап'ється на порозі, то на Явдохи (14 березня) ) віл нап'ється на дорозі.

Джерело