В мене завжди було багато друзів. І як у кожного, серед них знайшовся один, найкращий, той, який завжди поряд, з яким можна поділитись своїми проблемами та переживаннями. Його звали наркотик. Так він був мені найкращим другом. З ним я плакав, сміявся, розмовляв, з ним я гуляв і слухав музику. Все в своєму житті я присвячував наркотику: вірші, пісні, гімни. Я постійно думав, як його покращити та вдосконалити. В голові були одні кальяни, бульбулятори і т.п. А ще була мрія: спробувати всі наркотики світу. А що життя? Життя коротке і одне, тому потрібно взяти від нього все. Тим більше, коли ціллю життя є наркотик.

Все почалось просто і банально. Ще в дитсадку я спробував цигарки. Це була перша сходинка вниз. Потім в школі почав хапати план. Сподобалось, ми подружились, але його стало надто мало. Хотілось чогось більшого. Все йшло як по сходинках: “кукнар”, “молочіна”, “барбітура”, “дурман”. але цього теж було недостатньо. І я  вирішив спробувати “ширку” (опіум).

Коли я починав колотися, то говорив: “Ширка – це справжній кайф, це те, чого не вистачає людині в житті”. Минали дні, я коловся все більше і більше, не помічаючи цього. Друзям я говорив, що контролюю ситуацію і можу кинути в будь-який момент.
Одного разу я не зміг дістати наркотик. Буває і таке в житті наркомана. Тоді я ще не знав, що мене почне “кумарити”. Це була система. Ви знаєте що таке система? Це коли наркотик переходить з кайфу в необхідність. Ти прокидаєшся зранку і не думаєш: “Вколотися чи, може, сьогодні не треба?” Ні, ти відкриваєш очі і знаєш, що сьогодні  повинен вколотися.

З кожним днем ширка змінювала мене. Я ставав агресивним, дратівливим, погіршилась нервова система, пам’ять, я став повільніше думати та реагувати. З’явились проблеми з батьками та друзями, хоча останні були вже не друзями, а лише об’єктами для наживи. Нарешті я змушений був залишити навчання на “ін’язі”.

Звичайно, як і кожен наркоман, я хотів “спригнути”. Пробував всілякі методи: традиційні та нетрадиційні, але нічого не допомагало. Так тягнулися роки. Але трапилося, що на моєму життєвому шляху зустрілися люди, які по-справжньому вірять в Бога. Вони порадили мені звернутися до Нього. Я спочатку не знав, як це “звернутися”. Щоденно я пробував молитися, але Бог не допомагав. Згодом я зрозумів: Богу потрібно довірити все своє життя. Не лише наркотики, але все повністю. І я довірився: “Бог, якщо Ти є і якщо Ти всемогутній, то звільни мене...”

І Бог звільнив. Це були місяці реабілітації поряд з новими друзями, поряд з сильним та люблячим Богом.

Я не маю залежності від цигарок, плану, алкоголю, ширки. Господь звільнив мене від всього, що називається гріхом. Він дав мені нове життя – чисте та прекрасне, в якому немає обману, зради, помсти, образи. Раніше був короткочасний “кайф”, який потрібно було шукати, купувати. Але “кайф”, який дає Бог – постійний, приємний та безкоштовний.

P.S. Бог хоче звільнити і тебе. Почни все спочатку з Богом!

Саша С. 29 років. м.Луцьк.