Останнім часом розповсюдилися чутки про те, що презерватив не захищає від ВІЛ. При цьому посилаються на дослідження, що виявили в латексі мікроскопічні пори. Дійсно латекс у своїй основі має пористу структуру, завдяки зміни розміру яких він і має еластичну властивість. Величина цих пор близько 5 микрон, в той час, коли сперматозоїд має величину 3 микрона. При цьому, варто сказати, що вірус ВІЛ у 450 разів менший за сперматозоїд. Щоб отримати однозначну відповідь, чи допоможе використання презерватива запобігти зараженню ВІЛ, потрібно провести дослідження на «живому» матеріалі, тобто брати пару, в якій один з партнерів, – вірусоносій, а інший ні, впродовж тривалого часу контролювати використання ними презервативів і, в кінці експерименту подивитися на результат. Як це не складно, але такий експеримент був проведений у США. Згідно з даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я  в 1995 році в Америці було зареєстровано більше, ніж 10000 подружніх пар, де один із партнерів був ВІЛ-інфікований. Вони вирішили продовжити жити інтимним життям, як поджружжя. Лікарі змогли порекомендувати лише одне:"Завжди використовуйте презерватив!". Але не дивлячись на це, через 3 роки 25% здорових партнерів інфікувалися на ВІЛ. Того ж 1995 року у США відбулася велика міжнародна конференція, у якій прийняли участь більше 3000 сексологів. Вони зібралися, щоб поговорити про проблему СНІДу. У анкеті кожному з них задали одне цікаве запитання:"Чи мали б ви статеві стосунки із ВІЛ-інфікованою людиною, використовуючи найякісніші презервативи?". Всі вони відповіли:"Ні!". Ніхто з них не ризикнув би, уникаючи інфікування. Цей факт свідчить про те, як самі лікарі довіряють презервативам.

Отже можна з упевненістю стверджувати, що презервативи знижують ризик зараження ВІЛ, але не дають ніякої гарантії захисту.

"Максимально надійним способом, як захиститись від зараження ВІЛ статевим шляхом, є сексуальне утримання та вірність неінфікованих партнерів один одному." (Рекомендація ВОЗ у Міжнародний день боротьби зі СНІДом 1992 року)