"Весняночко-паняночко, де ж ти зимувала?" (веснянка)

Весняночко-паняночко, де ж ти зимувала?

Зимувала у садочку, на колочку пряла.

Пряла на колочку горобцю на сорочку.

Що виведу нитку – горобцю на свитку,

Що виведу другу – горобцю на пугу,

Що позоставались кінці – горобцю на штанці.

"Благослови, мати" (веснянка)

Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати!

Зимонька в візочку,

Літечко в човничку.

"Що ж ти нам, весна, принесла" (веснянка)

Що ж ти нам, весна, принесла?

Та принесла я вам літечко,

Щоб родилося житечко

Ще й червонії квіточки,

Щоб, квітчалися дівочки.

Пісеньки співали,

В решето складали,

Повісили решето на вербі;

Як налинули лебеді

Та звалили решето додолу, —

Час вам, дівчата, додому,

Мішайте свиням полову.

А ви, хлоп'ята, за нами,

Їжте полову з свинями,

А ви, дівчата, — калачі,

Щоб любили вас паничі.

"Травка-веснянка" (веснянка)

Травко- муравко,

Стелись на галявку,

На стежку до броду,

На стежку до хати,

Де ходить по воду

Іванкова мати.

Травко-ласкавко,

Стелись аж до ґанку.

— Ми будем з тобою,-

Матуся сказала.—

Покропим водою,

Щоб ти не зів'яла.

Травко-веснянко,

Стелись на полянку,

На згір'я шовкові,

На луки під гаєм,

На землю в обнові,

Де ми виростаєм.

"Голубка" (веснянка)

Ми Голубку ізловили

Всі довкола обступили

Ти Голубко чого тужиш

Вибирай си кого любиш

Летів Голуб попід Хмари

Шукаючи собі Пари

Ти Голубе не жартуй же

Кого любиш поцілуй же

Цвіток до Цвіточка

Листок до Листочка

Мусить від нас вийти

Одна Паняночка хай іде

Цвіток до Цвіточка

Листок до Листочка

Мусить від нас вийти

Один Парубочок хай іде

"Плету, плету лісочку" (веснянка)

Плету, плету лісочку

Ситом, решетом;

Горе моє,

Зіллячко пїдзелене.

Приспів:

Ой так, так сіють мак

І морковку, пастернак,

Огірки-жовтяки,

Старайтеся, парубки.

От вам лихо, не дівки,

В нас гірочки зелененькії

І в нас дівочки молоденькії.

Ой так, так сіють мак

І морковку, пастернак,—

Розплітаю лісочку

Ситом, решетом;

Горе моє,

Зіллячко пїдзелене.

"Шум" (веснянка)
Ой, нумо, нумо, заплетемо шума,
Шума заплетемо, гуляти підемо.
Ой, шум ходить, по воді бродить,
А шумиха рибу ловить.

Що наловила — все зварила,
В гості громаду запросила.
Громада чекає, а шума немає.
Де же це він, справді, досі блукає?

Шум по дорозі зайця злякався,
Зайця злякався, в кропиву сховався.
В кропиву сховався, бороною вкрився,
Бороною вкрився, щоб не пожалився.

Одне лихо — борона колюча,
Друге лихо — кропива жалюча,
Третє лихо — громада чекає,
Громада чекає, а шума немає.

"А в Кривого Танця" (веснянка)

А в Кривого Танця

Та не виведем Кінця!

Треба Єго та й виводити,

Лад Йому та й наводити.

Ой Вулиця та й Широкая,

Чого Трава невисокая?

Бо Парубки та й істоптали

Великими та й Ножищами,

Великими та й Ножищами,

Подертими Постолищами!

Ой Вулиця та Вузенькая,

Чого Трава Зелененькая?

Бо Дівоньки та й істоптали

Маленькими Ноженьками,

Маленькими Ноженьками,

Червоними та Чобітками.

Червоними та Чобітками,

Золотими та Підківками.

Гаївки – обрядові весняні пісні у супроводі дівочих хороводів. Вони є невід’ємною частиною християнської культури, хоча виникли ще в далекі язичницькі часи.

День воскресіння природи у наших пращурів був святом зустрічі Гайбога і богині Гаї. В цей день у священних гаях понад річками, де стояли зображення кумирів, яким поклонялися наші предки, молодь співала гаївки. Поруч із зображеннями кумирів ставили квіти, рушники та писанки. Традиції Великодніх забав та тексти гаївок передавалися із покоління в покоління. В дохристиянських гаївках відтворювався процес посіву, саджання в землю всякого зела, його росту та збирання врожаю. У християнських традиціях гаївки відображають радість весни та Воскресіння Христового.

Христос Воскрес! Радіє світ приходові весни, пробудженню життя, з дзвіниць церковних передзвонюються голосні та мелодійні дзвони. Із барвистими, ошатними кошиками до церкви прямує гурт людей, щоб поклонитися Христові.
Слова “Христос Воскрес!” мають велику силу у народній уяві. Згідно з легендою, від дня свого воскресіння Спаситель посадив у підземелля(під скалою, де був його гріб) головного сатану і наказав йому гризти 12 залізних ланцюгів, 12 залізних дверей та 12 залізних замків, Якщо сатана перегризе все це від одного Великодня до другого – тоді буде кінець світу. Сатана спочатку перегриз замки, потім двері, і ось-ось перегризе останній ланцюг. У цей момент заспівали люди “Христос Воскрес!”. Всі замки, двері і ланцюги знову відновилися, і нечистий мусів починати все спочатку. А якщо настане такий час, коли люди перестануть співати “Христос Воскрес!”, тоді сатана перегризе останній ланцюг і буде кінець світу.

Великдень – цілковита перемога весни над зимою, життя над смертю. Це одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії, яке називають Паскою. В цей день на світанку наші предки прямували до церкви. Спочатку відбувалася служба Божа, під час якої виносили святу Плащаницю. Присутні християни з хоругвами і співом обходили навколо церкви. Зі сходом сонця церковний хор починав співати “Христос Воскрес із мертвих...” Обзивалися три дзвони, сповіщаючи про те, що пора нести паску для освячення. Традиційно до кошика клали бабку, сир, масло, домашні ковбаси, яйця, писанки, хрін, сіль, паску, заквітчану барвінком. Після освячення великоднього кошика сім’я прямувала додому. Урочисто сідали до столу. Освячене яйце розрізали на частини – скільки було людей за столом.

Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Молодь збиралася біля церкви. Дітвора бавилася в “жмурки”, “гойданку”, “млинець”, “лавку”. Особливо полюбляли гратися в “цоканє” (биття яєць). Той, кому вдалося розбити яйце суперника, забирав його собі. Парубоцькі ігри (“піп”, “чорт”, “харлай”, “бити лупака”, “довгої лози”, “шила бити”, “кашу варити” та ін.) показували змагання у спритності, швидкості і силі. У дівочих (“кострубонька”, “мак”, “кривий танець”, “жельман”, “подоляночка”, “шум”, “вербова дощечка”) – випробовувалися художні здібності учасниць, вміння танцювати та співати, перевтілюватися в певний художній образ. Зустрічаючи весну-красну, вимощували руками дощечку, виспівуючи при цьому “Вербовую дощечку” вітали її жученьковою музикою (“А в нашого жученька”), загравали з хлопцями (“Коло млина долина”). Буковинські старожили пам’ятають, як ще до середини 40-х років місцеві парубки в центрі села монтували гойдалки-“колиски”, на яких впродовж Великодніх свят колисали дівчат. На другий і третій день Паски влаштовували танці з музикою і до пізнього вечора сільська молодь забавлялася.
Сьогодні по всій території України, особливо в Західній частині, відбувається відродження стародавніх традицій у вигляді фольклорно-етнографічних свят, зокрема, Великодніх гаївок. Ці свята пробуджують інтерес до народної творчості, сприяють відродженню оригінальних, призабутих пісень, оскільки, кожний фольклорний колектив намагається бути неповторним, віднайти цікаву самобутню програму, а це можливо лише при глибокому знанні й використанні місцевого матеріалу та збереженні народного колориту. Хочеться вірити, що ця чудова традиція наших предків приживеться і вкорениться в українському Чикаго, і вже в цьому році довкола велично-ошатних церков закружляють у Великодніх хороводах-гаївках наші діти та онуки. Для цієї оказії подаю тексти найвідоміших пісень-гаївок:
Ти, мій милий, милий татарчику

Ставши в коло, дівчата співають. Всередині кола ходить одна із них і руками відтворює те, про що йдеться у веснянці.
Ти, мій милий, милий Татарчику,
Поплинь, поплинь по Дунайчику.
Та й розчеши русу косоньку,
Та вмий собі біле личенько.
Та зашнуруй черевиченьки,
Шукай собі товаришечки.
Наприкінці веснянки дівчина підходить до котроїсь із своїх подруг, виводить її в коло, а сама стає на її місце. Веснянка починається знову.
Вербовая дощечка, дощечка

Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Настечка, Настечка,
· Де ж ти, Настю, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала?
· Відром воду носила, носила,
Та й діброву гасила, гасила.
Ой займу я овечки, овечки,
Наздогоню дівочки, дівочки.
Ви, дівочки, сестрички, сестрички,
Займіть мої овечки, овечки.
Бо мій милий високий, високий,
Як припічок високий, високий.
Як припічок западе, западе,
То мій милий пропаде, пропаде.

Джерело

Дівчата і хлопці беруться за руки і водять танок навколо церкви у вигляді шнура або крученого танцю. Це коли останній переходить зразу під руку між третім і четвертим та веде за собою аж до першого ведучого танцю, - і так уже стає останнім у танці. Гаївку водять доти, поки дівчат усіх не назвуть на ім'я.

"Летить хмара паперова,
Гарна дівка Іванова.
Гарна, гарна, гарно ходить,
За собою хлопців водить:

То Михайла, то Степана,
Ото з неї дівка файна!"

(Співають ті ж слова, тільки міняють імена батьків)
Наприклад: летить хмара паперова, гарна дівка Степанова і далі за текстом.

ГАЇВКА

Утворюють два кола. Одне коло - дівчата всередині. Друге - хлопці охоплюють коло дівчат.
(Дівчата ходять в один бік по колу й співають):

"Ой, воротар, воротарю, відчиніть нам ворітоньки.
Прийшли купці купувати та й не знають котру брати"
(Хлопці ходять у другий бік по калу й співають):

"А ми стали та й думаєм,
До Ганнусі посилаєм."
(Дівчина Ганнуся йде в коло хлопців)

Співають дівчата ті ж слова, тільки хлопці міняють слова дівчини. Наприклад, слова хлопців:

"А ми стали та й думаєм,
До Наталі посилаєм".

ГАЇВКА

5-6 хлопців стають у ряд неподалік від церковних дверей, а навпроти стають дівчата та хлопці і співають гаївку.

Дівчата:

"Ой воротар, воротарю,
відчини нам ворітоньки.

Хлопці:

Не відчиним, не відчиним,
бо нам замки зіпсуєте.

Дівчата:

А як ми вам зіпсуємо,
то ми вам і направимо.

Хлопці:
Ой, як же ви направите,
якщо грошей не маєте.

Дівчата:

А ми грошей дістанемо
і всі замки направимо.

Хлопці:

А ми стали та й думаєм,
і по Ганнусю відсилаєм.

Дівчата:

Вам Ганнусю посилаєм,
відчиніть нам, ми чекаєм.

(хлопці Ганнусю забирають у свій ряд)

Хлопці:

Хоч Ганнусю ми візьмемо,
та воріт не відчинемо."

(знову співають спочатку, тільки іншу дівчину посилають і т. д.)

ГАЇВКА

У тій гаївці беруть участь одружені пари, старші люди.

(Усi беруться за руки і утворюють коло - разом жінки і чоловіки. В коло стає один чоловік. Він ходить у колі сам, а всі ведуть коло в один бік, потім в другий і так далі, за кожним куплетом)

Чоловік:

"Хто видав, хто слихав
мою жону на торзі?

Всі (хором):

А ми її виділи та і собі сховали.

Чоловік:

А я вам гроші дам
й свою жону візьму сам!
Всі (хором):

А ми гроші візьмемо,
а вам жони не дамо.

Чоловік:

А я вам годинник дам
й свою жону візьму сам.

Всі (хорам);

Ми годинник візьмемо,
а вам жони не дамо!

Чоловік:

А я вам шалик дам
й свою жону візьму сам.

Всі (хором):

А ми шалик візьмемо,
а вам жони не дамо.

Чоловік:

А я вам перстень дам
й свою жону візьму сам.

Всі (хорам):

Добре, перстень зніміть
й свою жону заберіть."

(Чоловікові віддають його жінку й дальше продовжується гаївка-гра. Стає другий чоловіку коло, третій і т.д., а слова ті самі).

ГРА-ЗАБАВА

Хлопці беруться за руки, перший хлопець має бути найсильнішим і вести за собою інших. Всі міцно тримаються за руки, а ведучий крутить ними, аж поки останній не впаде. Хто не втримується, той виходить з гри. Переможцю кажуть щось заспівати або розказати.

ВЕЛИКОДНЯ ЗАБАВА "СТОДОЛА"

Хлопці сідають один другому на плечі, скільки перший може втримати та йдуть "стодолою" кругом церкви, приспівуючи:

"Їде, їде Жельман
їде, їде його брат
і його дружина,
їде, їде Жельманова
усяя родина."

(Час від часу міняються хлопці, а хто найдовше протримається, той переможець).

ГАЇВКА

Дівчата і хлопці (всі, хто є біля церкви) беруться за руки й утворюють довгий "шнурок".

(Ведуть звивистий танок і весело співають):

"Три листки гороху -
три листки, три листки,
Щоби ся женили усі парубки.
А за парубками Михайла син,
Михайла син,

А за Михайловим сином
всі за ним, всі за ним."

(Щоразу повторюються всі слова, тільки замінюється чий син, аж поки всіх хлопців не згадають)

Наприклад:

А за парубками Івана син, Івана син,
А за Івановим сином
всі за ним, всі за ним.

ВЕЛИКОДНЯ ГРА-ЗАБАВА "КУПКА"

Стають дівчата й хлопці в коло по двоє (один за другим). Один другого доганяє і хто дожене, той має доторкнутися того, хто втікає. Коли доторкнеться, то той, хто втікав - доганяє, а хто доганяв - втікає.

Той, хто втікає, стає попереду якоїсь пари, тоді третій з тієї пари втікає і т. д.

Ця забава весела і рухлива проходить доти, поки хочуть самі учасники.

ВЕЛИКОДНЯ ЗАБАВА "ПЕТРУШКА"

Жінки (дівчата) сідають (стоять) на траву щільно одна за іншою. Вибрана жінка (дівчина) ніби копає петрушку і приказує:

Копаю петрушку,
буду пити юшку -

бере "Петрушку " за руку, забирає її з гурту, а в цей час хлопці підбігають і хочуть й собі цю "Петрушку" взяти. "Петрушка" відбивається від хлопців.

Ця забава продовжується доти, поки не буде "викопана" вся "Петрушка".

ВЕЛИКОДНІ ГАЇВКИ ТА ВЕСНЯНКИ

Загалом Великодні забави для молоді й старших людей. Але нам важливо прищепити Великодній звичай нашим найменшим.

Я написала декілька Великодніх гаївок і веснянок для юних моїх друзів.

Діти ведуть хоровод і Наталочка в середині кола відображає все те, про що співають.

Наталочка зранесенька встала
І грядочки гарненько скопала.

(ніби копає грядку)

На грядочках землицю спушила
І рівненько квіток насадила
(ніби розпушує і садить)

Різних квіток вона насадила
І водою рясненько полила.

(ніби поливає)

Ростіть, ростіть високо квіточки,
Що садила в чотири рядочки.

(показує рукою вгору)

Добре потрудилась ти, Наталю,
Тепер бери того (тую), що є скраю.

(Наталя бере з кола дівчинку або хлопця на своє місце, а сама стає до гурту в коло і разам співають спочатку)

Діти ходять по колу, взявшись за руки, а вибраний хлопчик йде всередину кола й все показує, про що співається.

Ігорчику, земленьку скопай,

(копає)

Щоб вродив нам добрий урожай.
Грабельками землю розгорни
І грядочки рівненько зроби.

(ніби розгортає землю і робить грядочки)

На тобі насіннячка аж жменьку

(всі ніби щось йому подають)

І засій рівнесенько земельку.

(бере і засіває)

А щоб гарний виростав врожай,
Водичкою грядку поливай.

(поливає)

Тепер можеш йти відпочивати
І заміну собі пошукати.

(Ігорчик йде в коло й разом із усіма співає, а замість себе іншого хлопчика вибирає)

Діти стають у коло, пританцьовуючи весело співають веснянку.

Прилинь, прилинь, хмаронько, із неба
І дай дощу, бо нам дуже треба.
Нехай дощик рясненько полиє,
Всю травичку щедренько обмиє.
І дерева та кущі в лісочку,
І у нашім зеленім садочку.
Дай водиці для мої землиці,
А з врожаю будуть паляниці.
Дощик, дощик, щедро поливай,
Щоб багатий був наш рідний край.

Діти ведуть хоровод.

Сонечко,сонечко,
Заглянь у віконечко.
Вийдем на забави
На зелені трави...
Будемо співати,
День наш звеселяти.
Заглядай все, сонечко,
У моє віконечко.

Діти, взявшись за руки, співають веснянку.

Усі в коло поставаймо,
Свої рученьки з'єднаймо.
О, який чудовий час:
Веснонька іде до нас.

Сонце дивиться з хмарини, -
І так буде все, щоднини!
Веселитиме всяк час
Нас усіх весняний час.

Красна веснонька прийшла,
Сонце, тепло принесла.
І радіє кожен з нас,
Бо прийшов чарівний час!

Діти, взявшись за руки, ходять по колу і співають веснянку.

Дощику, дощику,
Землю поливай! -
Тебе просить поле
І зелений гай...
Бо без тебе, любий,
Ніщо не росте,

Навіть квітка в полі
І та не цвіте.
Поливай рясненько
Сад, город, поля...
Нехай урожаєм
Повниться земля.

Діти в колі співають веснянку, ходять то в один, то в інший бік.

Цінь-цінь-цвірінь... Йде теплінь -
Горобчик сказав нам.
Тепло нам всім несе весна,
Звірятам і птахам.

Цьох-цьох, тьох-тьох... - співа в саду
Співунчик соловей.
Радість весна всім принесла.
Найбільшу - для дітей.
Тепер нам можна, діточкам,
Гуляти цілий день...
Бо йде тепло від сонечка
І пташиних пісень.

Діти утворюють коло й співають веснянку.

Сонечко пригріло,
Тане білий сніг...
Пташки прилітають
З далеких доріг.
Сонечко пригріло -
Втікає зима,
Бо вже на порозі
Веснонька-краса.
Співають пташини
Зранку до зорі.
Тьохкають весело

В саду солов'ї.
Відчиню навстіж я
Двері та вікно.
Ми на тебе, весно,
Чекали давно.

Діти, взявшись за руки, співають в колі, а посередині кола стоїть дівчинка і відображає все, про що співається

Як в садочку зозуля закувала,
Тоді Христиночка зі сну вставала.

(потягується)

Встала Христинка дуже раненько,
Вмила білесеньке личко чистенько.

(вмивається)

Потім русяве волосся чесала,

(чеше волосся)

Стрічечки в довгії коси вплітала.

(ніби заплітає коси)

Вінок з барвіночка й квіток сплітала.

(ніби плете вінок)

І на голівку його закладала.

(закладає вінок)

Стала Христиночка і запишалась,
Бо, як царівночка, гарненько вбралась.
(береться в боки й навколо себе повертається)
Тепер, Христиночко, в коло ставай
І кого хочеш із нас вибирай.

(Христинка стала в коло, а вибрана нею дівчинка йде на її місце. Співають спочатку.)

ГАЇВКА

Дівчатка й хлопчики беруться за руки й утворюють коло. Ходять і співають, а на середину виходить дівчинка, яку самі вибирають.

Вийди, вийди, Ганнусенько,

(виходить з кала на середину)

Умий своє личенько біленько,

(миє двома руками личко)

І волосся причеши гладенько.

(чеше волосся)

Покажи нам, Ганусенько, "скоки"

(скаче тричі)

Й потанцюй ще у різнії боки.

(танцює то в один, то в інший бік).

А тепер в коло ставай
І когось з нас вибирай.

(Ганусенька вибирає дівчинку або хлопчика і виводить на середину кола. Знову так само співають, тільки ім 'я іншої дівчини називають)

Усі, взявшись за руки, ведуть хоровод, а дівчинка всередині кола відтворює все, про що співається в гаївці.

Ой не бігай, Мурчику, по хаті,
Не заважай Устиночці спати.

(дівчинка присіла, на руки схилилася, ніби спить)

Але Мурчик бігав і ходив,
І малу Устинку розбудив.

(позіхає, очки протирає)

О, вже годі, Устиночко, спати,
Треба стрічки в коси заплітати.

(заплітає)

Вмий своє личко біленьке

(вмивається)

Й платтячко вдягни гарненьке.

(ніби одягається)

Підемо в церквицю ізраненька
Освятити пасочку біленьку.

(йде, тупотить ногами)

Посміхнулось сонце з-за хмарин,
Бо Воскрес із мертвих Божий Син.

(дивиться на небо)

(Знову повторюють усі слова, тільки змінюють імена)

ВЕСНЯНА ЗАБАВА

Хлопці стають у рядок, тримаючись за руки, а дівчата стоять навпроти них і співають.

Дівчата:

Пустіть нас, пустіть нас у гай погуляти!

Хлопці:

Не пустимо, бо злий вітер
може всіх вас взяти.

Дівчата:

Ой пустіть нас в зелен-гай!

Хлопці:

Вас не пустимо, і край!

Дівчата:

То ми самі проберемось!..

(Біжать з розгону й хочуть розірвати зчеплені руки хлопців. Хто рве, той залишається на боці хлопців. А решта знову співають і аж поки не залишиться жодної дівчини. Тоді всі стають у коло і співають):

Ой гарно в гайочку гуляти,
У віночки квіточки вплітати.
Веселімся і пісні співаймо,
Весноньку із сонечком вітаймо!

Дівчата і хлопці беруться за руки й ведуть хоровод навколо церкви "ланцюжком" або "шнурочком", ходять і співають.

- Піди, батеньку ріднесенький, у лісочок
І нарви для мене зелен-барвіночок.
У лісочок батенько пішов,
Але барвіночку не знайшов.

- Піди, матінко ріднесенька, у лісочок
І нарви для мене синеньких фіалочок.
У лісочок матінка пішла,
Але фіалочок не знайшла.

- Ой піди, миленький, у лісочок
І нарви барвінку й фіалочок.
І миленький пішов в зелен-ліс,
Барвіночку й фіалочок приніс.

- Я нарвав, Мар'яночко, квіточок,
Щоб сплела ти гарненький віночок.
Свої русі коси заквітчай,
Весноньку зі мною зустрічай.
(і так повторюється далі)

Дівчата і хлопці, взявшись за руки, утворюють коло, ходять то в один бік, то в інший і співають. Посередині кола ходить одна дівчина, а за колом ходить хлопець.

Усі:

О, де ж ти, Іваночку, де ти блукаєш,
чом свою панну Любу не розшукаєш?

Хлопець:

Ой шукав її я кілька літ
і проїхав мало не весь світ.

Усі:

Ти, Іванку, її не маєш,
бо погано дуже шукаєш.

Хлопець:

Ой шукав її я кілька літ
і проїхав мало не весь світ.

Усі:

Ой відчиняй, Йванку, ворота,
тут є твоя панна зі злота.

(Іванко розриває сплетені руки і виводить Любу з середини кола. Вони стають із усіма в коло, їх змінює інша пара і т. д.)

Я РАДІЮ СВІТУ

Я радію світу,
Де життя буяє.
Я радію квіту,
Який звеселяє.

Я радію сонцю,
Яке теплом сяє...
Я радію пташці,
Що в небо злітає,

Квіточці радію,
Травам і стеблині,
Що зросли буйненько
В лузі, на долині...

Я життю радію,
Що несе надію.

Люблю незбагненну
Величну красу
І у своїм серці
Всім любов несу.

Із книжечки
Володимири КРУКОВСЬКОЇ "СВЯТКУЙМО ВЕЛИКДЕНЬ"

Джерело