Сексуальне задоволення природно товаришує зустрічі чоловіка і дружини, які кохають одне одного. Бог повною мірою приймає це людське почуття; Він дозволяє тішитися ним у подружньому акті. «Волею самого Творця було (…), щоб подружня пара у спільному, повному фізичному відданні себе одне одному відчували тілесне і духовне задоволення і щастя. Отож, коли чоловік і дружина шукають і отримують таке задоволення, то тим самим не роблять нічого поганого, використовують тільки те, що уділив їм Творець»[1]. Межею спільних пошуків і отримання задоволення є використання природних властивостей людського тіла – те, що я своїм тілом можу запропонувати коханій людині і те, що вона своїм тілом може запропонувати мені. Такого типу пошуки, поки залишатимуться виразом взаємної любові і поваги, ніколи не суперечитимуть особистісному сприйняттю одне одного.
Проблема з’являється тоді, коли подружжя починає використовувати різного типу стимулятори: кільця, для продовження ерекції; вагінальні кульки; хімічні засоби, що посилюють збудження тощо. Такі знаряддя і засоби мають на меті штучно викликати та посилити задоволення, ніби до кінця «вичавити» його зі своїх тіл. Коли подружжя ступить на таку дорогу, то почнуть скочуватись похилою площиною. Залишаючись весь час незадоволеними, будуть небезпечно інструменталізувати і з легковажністю ставитися до подружнього акту ціною послаблення справжньої, глибокої єдності. Турбота про задоволення перестане бути даром однієї особи іншій, а ставатиме виключно технікою збудження одне одного. Справжня єдність твориться тоді, коли одна особа обдаровує іншу, але в межах, визначених природою, людською біологією.
Мануальна та оральна стимуляція
Якщо подружня пара приступає до пестощів з наміром звершення повного статевого акту (з еяколяцією в піхві жінки), то будь-яка, спрямована на збудження, поведінка (вид пестощів, сексуальних позицій), дозволяється і є згідною з Божим задумом. Під час статевих зносин пара може виявляти любов одне одному будь-яким способом, навіть найвишуканішими пестощами. Подружжя може використовувати ручну (мануальну) та оральну стимуляцію.
Не існує релігійного обґрунтування введенню точних вказівок щодо того, які жести і пестощі дозволені, а яких не повинно бути під час статевого пожиття. Є поведінка, яка чудово підходить одному подружжю, а іншим ні. Так само, як деякі люблять італійську кухню, а інші – китайську. У цьому випадку передусім варто брати до уваги відчуття окремих подружніх пар, їхнє почуття єдності та взаєморозуміння. Спроби визначення меж, до яких можна доходити в експресії виражання любові, арбітральне виключення деяких способів пережиття задоволення ні в чому не допомагають подружжю, є непотрібною психічною перешкодою, впроваджують в сексуальні зносини сумніви, страх та моральний неспокій, а в деяких випадках – навіть сексуальну фригідність.
Католицька етика не має на меті строго регулювати сексуальне життя подружжя – динамічну і різноманітну реальність. Підкреслюючи турботу про повний статевий акт, Церква допомагає подружжю усвідомити, що тільки повне єднання в тілі дає можливість зростання в єдності сердець і душ. Напрямок чітко визначено. Подружжя має важливу вказівку – піклуватись, як тільки вміють, про якнайчастіше повне статеве пожиття, і з таким наміром (не завжди може вдатись) вдаватися до сильно збуджуючих пестощів.
Магістеріум (Учительське служіння) Церкви не висловлюється щодо таких конкретних питань, як межі пестощів під час вступної гри. Висловлювання, в яких був задіяний авторитет папи, лише посередньо торкаються цього питання, наприклад, коли він говорить про дозвіл шукати приємності на міці волі Творця, але не уточнюючи, яким чином подружжя може реалізувати це прагнення. У ситуаціях, коли немає зобов’язуючого висловлювання Магістеріуму, моральні висновки значною мірою залежать від особистої вразливості, знань, естетичних відчуттів, способу виховання.
Вчення Церкви не настільки широко відоме, і тому дуже часто католицькі подружжя задумуються, чи оральний секс (лат. oralis від os, oris (n) – вуста) під час вступної гри морально допустимий. Сумніви часто пов’язані з тим, що цей вид пестощів пропагується багатьма порнографічними веб-сайтами, які шукають способи привабити клієнта. У такому контексті вони постають як різновид розбещеного, позбавленого любові сексу, від якого подружжя тримається на відстані. Усе ж таки атмосфера порнографічного сайту не є атмосферою подружньої любові. Ці дві реальності не слід плутати і змішувати на основі простої асоціації. Стимуляція зовнішніх статевих органів губами чи язиком, як частина вступної гри, є морально прийнятною і не можна в таких діях шукати гріха. Вчення Церкви було б суперечливим, якби твердило, що певні частини тіла коханої особи, такі як губи, руки, груди, стегна, сідниці, можна гладити і цілувати, а інші, наприклад, статеві органи, не можна цілувати, пестити, торкатися. Нібито вони належать до іншої категорії, і не можна їх любити так само й отримувати від таких пестощів задоволення.
Як це виглядає на практиці? Є подружні пари, які не хочуть вдаватися до таких пестощів, а є й такі, що дуже їх люблять. Чоловіки відчувають дуже велике задоволення, коли жінки збуджують їх орально. Вони високо цінують завзятість дружини. Чоловіки не відчувають опору також і перед збудженням таким чином жінок, нерідко навіть цього прагнуть. Набагато різноманітніші реакції можна зустріти у жінок. Є жінки, які дуже не люблять так збуджувати чоловіків. Деякі відчувають відразу, інші почуваються приниженими. Утім, багато жінок охоче погоджується на такі пестощі з боку чоловіка, і самі дуже їх люблять. Певна група жінок тільки в ході таких пестощів в змозі так збудитися, щоб з бажанням відкритись на статеве пожиття. Деякі чоловіки та жінки відкривають, що такі форми ласк допомагають їм збільшити частоту статевих зносин в неплідній фазі і починають до них вдаватися, коли після періоду утримання вони вже сексуально задоволені і вміють довше вести вступну гру.
Однак, варто зазначити, що такі пестощі статевих органів – одні з найінтимніших способів близькості. У такому випадку дуже важливо брати до уваги відчуття обох сторін і взаємну згоду на їх прийняття. Глибока інтимність та специфічність цих пестощів вимагає подружнього діалогу. Подружжя повинно знати, як вони почуваються в такі хвилини. Чим більш інтимніші пестощі використовує подружжя, тим більше вони потребують ніжності, відчування моменту, вразливості.
о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap
