У щоденному житті ми зазвичай дуже поспішаємо, у нас немає часу, чимало справ ми вирішуємо «на бігу». Якщо ми зголодніли, то швидко купуємо хотдог, гамбургер чи пиріжок і поспішаємо далі. Однак під час весілля, святкування іменин чи дня народження ми навіть не уявляємо собі, що можна замовити подібну їжу. Урочисті моменти ми святкуємо за вишуканими стравами. Така трапеза стає святкуванням, визначною подією, нагодою зустрітися з близькими, часом бесід і розмов. На таких подіях ніхто не поспішає. Ідучи на них, ми призначаємо принаймні кілька годин, щоб побути з родиною чи друзями.
Так само в любові. В якусь мить потрібно затриматися, дати собі час побути одне з одним, зосередитися на побудові взаємин з коханою людиною. Це особливо стосується сексуального пожиття. Дуже часто подружжя не має часу святкувати свою любов, не піклуються, щоб зробити цей час дійсно винятковим. Життя не раз змушує поспішати, особливо, коли є маленькі діти; однак не дивлячись на втому і брак часу, необхідно інколи подумати про справжнє святкування Таїнства Подружжя, целебрування трапези любові. Тоді варто подбати про настрій, відповідну білизну, масла для тіла, парфуми… Тоді подружній акт може стати справжнім целебруванням Таїнства Подружжя[1].
Початок святкування подружньої зустрічі охоплює знаки ніжності, поцілунки, масаж, сексуальні ласки. Вони мають вплив на почуттєву гармонію і усвідомлення еротичної єдності[2]. Безпосередня мета такої поведінки не в тому, щоб довести до швидкого збудження, а щоб створити атмосферу близькості, довіри, емоційного тепла, яка сприяла б подоланню сорому, страху і невпевненості, зміцненню почуття любові[3]. Поцілунки тіла коханої особи означають пошану, честь, адорацію та єднання, вони є знаком миру[4]. «Голублення є целебруванням тіла коханої особи»[5] – воно освоює, заспокоює, зближує, вабить. Воно виражає ніжність, яка об’являє іншій людині намір поєднання, що випливає з самого серця. Ласки – провісники миру, які ніжно торкаються тіла коханої особи[6]. Надто короткий час пестощів «не створить усвідомлення подружньої спільноти»[7].
У чоловіка еяколяція супроводжується «автоматичною» приємністю. Тому він природно прагне якнайчастішого пожиття. У жінки труд здійснення сексуальних зносин і ризик, пов’язаний з можливістю завагітніти, в багатьох випадках не винагороджується природою «автоматичним» і сильним почуттям приємності. Часто вона погоджується на сексуальне пожиття більше з любові до чоловіка, ніж з власної потреби. Тому так важливо, щоб чоловік під час зносин намагався винагородити дружину за її відданість, труд і ризик. Чоловік повинен особливо старатись, щоб під час статевого акту жінка переживала таку сексуальну близькість і почуттєву приємність, яка б її задовольняла. У багатьох випадках це може настати лише тоді, коли статевому акту товаришуватимуть додаткові дії чоловіка, починаючи від створення безпечного, ніжного та приязного клімату сексуального пожиття, через пещення її улюблених ерогенних зон, і закінчуючи стимуляцією клітора. Це важливі елементи мистецтва кохання (ars amandi) християнських чоловіків.
о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap
