Чи можна примирити спільне життя перед шлюбом із дошлюбною чистотою? І чи можна покинути нареченого?
У мене самого були знайомі, які пишалися тим, що для них спільне життя у досконалій чистоті є чимось простим. Закінчилося все повною інтимною близькістю, надодачу без почуття провини. «Хіба ви не розумієте, отче, що ми настільки близькі один одному духовно і в нашому співжитті немає нічого нечистого?» – кричала вона на мене, ображена тим, що я їй не притакую. Ну і щоб сформулювати загальну думку: спільне проживання людей, які не є подружжям, створює безпосередню нагоду для гріха також і тоді, коли до гріха ще не дійшло.
" Спільне проживання людей, які не є подружжям, створює безпосередню нагоду для гріха також і тоді, коли до гріха ще не дійшло".
Я би підкреслив ще й те, що це становить «внесок» до сучасної дехристиянізації. Бо люди, які бачать таку ситуацію, мають право (одні з болем, інші з задоволенням, залежно від свого особистого ставлення до Церкви і Божих заповідей) відзначити це як ще одне підтвердження того, що традиційні моральні норми сьогодні розпадаються. Іншими словами, давати людям підставу для згіршення трапляється також і тоді, коли – не чинячи гріха – ми умисно створюємо ситуацію, в якій ці люди можуть подумати, що гріх наявний.
Крім того, я б непокоївся подружнім майбутнім такої пари. Зрештою, вони, разом мешкаючи до шлюбу, а)позбавлені тієї взаємної таємничості й захопливості, яка є безцінним благом на початку подружнього життя; б)завчасно входять у рутину спільного життя, яка неминуче чекає на подружжя, але в ситуації, коли це ще не подружжя і немає дітей, рутина більше спокушає розірвати зв’язок, аніж трудитися над його вдосконаленням. Мій душпастирський досвід щодо тривалості зв’язків, яким передували надто довгі або «парасімейні» заручини, на жаль, радше сумний.
Вони ще не дозріли до подружжя, ще мають краще одне одного пізнати, а вже якби вона завагітніла, то вони б одружилися!
Це як? – перепитую. Попри те, що вони ще не дозріли, то все ж таки побралися б? Ба більше, вступаючи у спільноту ще-не-подружжя, а однак уже-подружжя, молоді від самого початку вчаться сприймати інтимну близькість більше як гру взаємних симпатій, ніж як повний дар себе самого. Зрештою, вони ж допіру будують у собі рішення до подружжя, отже, повний дар себе самого відкладають на потім. А що дитина може бути зачата, перш ніж це настане? Хіба це дурниця?
" Впродовж цього часу вони реалізували якусь зовсім іншу любов, аніж ту, якої би Господь Бог від них очікував, любов, яка Богові не могла бути угодна".
Тут виразно видно ту ж саму ментальність, яка в інших ситуаціях досить легко погоджується на подружню невірність і розлучення. Бо якщо в інтимну близькість можна входити без позиції повного жертвування себе, якщо від самого початку партнери (майбутнє подружжя) розділяють у ньому вимір єднання від виміру продовження життя, взаємної відданості, якщо вже зараз взаємною симпатією виправдовують статеве єднання… Як на мене, можна вже й не продовжувати це речення.
Просто непотрібно входити у ситуації, в яких може бути зачато дитину, якщо ще не збудовано життєвої позиції взаємної відданості, стовідсотково тривалої, безумовно до кінця життя.
Певно, так не повинно бути, що якась пара ще не є подружжям, а вже є більше ніж нареченими. Люди спроможні жити в таких стосунках і чотири, й вісім років, зв’язуються одне з одним, а потім один із них відходить. А той другий? – втратив чотири або й більше років, за які міг би вже давно знайти свою «другу половину» і заснувати сім’ю. Ну і я вже тільки побіжно згадаю, що впродовж цього часу вони реалізували якусь зовсім іншу любов, аніж ту, якої би Господь Бог від них очікував, любов, яка Богові не могла бути угодна.
Чи можна розірвати такий зв’язок? Вочевидь можна, бо це не подружжя, а до подружжя не варто приступати всупереч своїм бажанням. Разом із тим, однак, не можна було настільки глибоко прив’язувати до себе іншу людину, якщо вже не мав наміру творити з нею сім’ю.
Коли я писав цю відповідь, дивовижно вперто поверталися до мене перші рядки Псалму 119:
Щасливі ті, що їх дорога бездоганна,
Що ходять за Господній законом.
Щасливі ті, що Його свідоцтва пильнують,
Шукають Його всім серцем.
Яцек Салій ОР
