1. ФІЗІОЛОГО–ГІГЄНІЧНІ ОСНОВИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ
1.1. Статеве дозрівання підлітків.
Статеве дозрівання хлопчиків відбувається протягом підліткового періоду (13-15 років). У цей час активізується діяльність гіпофізу. Його гормони стимулюють діяльність інших залоз внутрішньої секреції (статевих, надниркових, щитовидної) завдяки чому відбуваються зміни в розвитку статевих органів, у фізичному розвитку всього організму. У підлітковому віці інтенсивно збільшуються зріст (на 23-35 см) і маса тіла (на 25-27 кг), активізується розвиток м'язової тканини. У 10-11 років збільшуються яєчка. Особливо інтенсивно яєчка ростуть і дозрівають в наступні 3-4 роки. В цей час зростає і кількість тестостерону, який вони виробляють. З 11-12 років починає виявлятися активність передміхурової залози; в 13-14 років спостерігається прискорення росту пеніса. В 14-15 років з'являються перші полюції (мимовільне сім’я виверження), які супроводжуються приємним відчуттям. Нормальна частота полюцій для юнаків і чоловіків які не живуть статевим життям - 1-3 рази на місяць. При більш частіших полюціях, особливо з домішками крові в сім'яній рідині, болями, потрібно негайно звернутися до лікаря. Звичайно, полюції бувають вночі але інколи можуть бути і вдень. Сприяють частим полюціям м'яка постіль, тісний одяг, гостра їжа. алкоголь, мала рухливість, близьке спілкування з дівчиною, перегляд еротичної літератури.
Під час статевого дозрівання підлітків формуються вторинні статеві ознаки. Пропорції тіла наближаються до чоловічих (плечі стають ширши¬ми ніж таз, порівняно довгі кінцівки). Відбувається оволосіння лобка у вигляді клина що звужується вгору (починається в 12-13 років закінчується в 16-17 років). Збільшується гортань, подовжуються голосові зв'язки, голос понижується і змінюється його тембр. З 14-15 років починається оволосіння під пахвами, відбуваються зміни в молочних залозах, які можуть супроводжуватися появою болючих вузликів під пігментованими кружками навколо соска. Кінцевий розвиток і формування вторинних статевих ознак відбувається в 15-19 років.
На внутрішній поверхні передньої шкірочки статевого члена нагромаджується секрет який може стати причиною сверблячки, набряку головки статевого члена і передньої шкірочки. Тому статеві органи необхідно регулярно обмивати з милом.
Статеве дозрівання в дівчаток починається з 8-9 років і закінчується в 17-18- річному віці. При цьому швидко збільшується довжина і маса тіла. Це збільшення нерівномірне.
Най інтенсивніше зростає довжина і маса тіла в 10-13 років. Щорічний приріст довжини може досягти 8-10 см, маси - 4-8 кг. Згодом темп приро¬сту як маси тіла так і росту знижується; з 18 років маса тіла практично не збільшується, ріст може не суттєво продовжуватися до 20-25 років. Таз у дівчаток починає розвиватися і 9-Ю років. Його розвиток продовжується до 18 років і довше. Порівняно з чоловічим таз у дівчат більш місткий і широкий. На розвиток тазу в підлітковому віці несприятливо впливає рахіт, раннє сидіння дитини (раніше 8-9 місяців) і ходіння, стрибки з великої висоти, носіння взуття на високих каблуках. З 10-11 років починають набрякати і стають болючими грудні залози. В 12-13 років з'являється пігментація на сосках, збільшуються розміри самої залози. До 14-15 років грудна залоза стає округлою, продовжується пігментація навколососкового кружка, у 16-18 років залоза набуває кінцевої форми.
Молочна залоза складається з 15-20 часточок, в яких виробляється мо-локо. Між ними розростається жирова тканина, яка надає залозі округлої форми. В 10-11 років починається оволосіння лобка, яке може тривати 4-6 років. Після цього воно набирає остаточного вигляду - трикутника з гори-зонтальною верхньою межею. Іноді оволосіння нагадує ромб. Це є наслідком росту волосся угору по середній лінії живота. Збільшуються розміри і остаточно формуються яєчники, матка, піхва, великі і малі статеві губи. В 13-14 років починається оволосіння під пахвами, яке триває до 20 років. В середньому в 12-13 років з'являється менструація (коливання можуть бути від 9 до 17 років). Здатність до вагітності може наступати в 14-15 років. Проте в цьому віці вагітність часто супроводжується токсикозами та підвищеною смертністю новонарод¬жених.
У виділеннях зі статевих органів жінки, за певних умов інтенсивно розмножуються мікроорганізми, в тому числі хвороботворні. Нагромаджуючись і розкладаючись, вони створюють неприємний запах і подразнюють зовнішні статеві органи, тому треба ретельно стежити за чистотою. Уранці і ввечері слід підмиватися теплою водою з милом. Вода повинна стікати. Дівчат привчають до цієї процедури з дитинства. Ще ретельніше повинна бути гігієна під час менструації. Два рази на день (а іноді і частіше) зовнішні статеві органи підмивають теплою водою з милом, добре вимивши руки до і після підмивання. Для вбирання менструальної крові користуються гігієнічними салфетками або прокладками.
Під час менструації знижується стійкість організму проти несприятли-вих факторів, тому не рекомендується лежати на вологій землі, купатися у відкритих водоймах. Оберігаючи від охолодження поперек, нижню части¬ну живота, ноги, в холодну пору року носять теплий одяг і тепле взуття.
Звичайно менструація, що нормально відбувається, не с хворобливим станом. Навіть якщо знижується працездатність, погіршується настрій, не¬має потреби лежати в постелі. Лише в разі великої кровотечі рекомендується більше часу проводити в ліжку. Під час менструації можна робити ранкову гімнастику, уникаючи різких рухів, стрибків. Не варто їздити на велосипеді, швидко бігати, піднімати важкі речі, виконувати вправи на гімнастичних снарядах. Не рекомендується загоряти, вживати гостру їжу, алкоголь, бо вони можуть посилити кровотечу. Іноді причиною болючості під час менструації можуть бути переповнені сечовий міхур, пряма кишка. Тому треба стежити за їх своєчасним випорожненням Щоб уникнути запорів, вживають продукти з великим вмістом клітковини (овочі, фрукти, чорний хліб), кисломолочні продукти. Бажано вести календар, помічати початок менструації і тривалість кровотечі. Це дає змогу планувати роботу, яка пов'язана зі значними фізичними навантаженнями, поїздками, а також виявляти від¬хилення в циклічності, помітити початок вагітності.
1.2. Зміст і форми статевого виховання
Правильна організація педагогічного процесу неможлива без врахування особливостей сексуального розвитку дитини. Незнання цих особливостей призводить до того, що нормальні прояви • сексуального розвитку дітей досить часто сприймаються дорослими як відхилення і викликають інколи неадекватну, а то навіть і панічну реакцію; багато помилок в статевому вихованні допускається через те, що не враховується стадійність сексуального розвитку.
Статеве виховання - процес, направлений на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, які визначають бажане відношення до представників даної статі. Саме тому в сферу статевого виховання входять не лише такі специфічні відношення між представниками чоловічої та жіночої статі, як шлюбні, а також інші, зумовлені вихованням дітей, професійною діяльністю, відпочинком.
Мета статевого виховання - сформувати в учнів правильне розуміння суті моральних норм та установок в сфері взаємовідносин статей та потре¬бу керуватися ними в усіх інших сферах діяльності. Досягнення необхідного соціального ефекту в процесі статевого виховання можливе лише за умови вирішення таких конкретних педагогічних завдань:
- виховати почуття соціальної відповідальності у взаємовідносинах між особами чоловічої та жіночої статі;
- сформувати переконання, що в сфері інтимних відносин людина не є незалежною від суспільства;
- виховати цілеспрямоване бажання мати міцну, здорову і дружню сім'ю, яка б відповідала потребам суспільства, бажання мати декількох дітей, свідомо І відповідально відноситись до їх виховання, як до свого обов'язку перед своїми батьками, дітьми і перед суспільством в цілому;
- виховати здібність розуміння інших людей та почуття поваги до них не тільки, як до людей взагалі, а також, як до представників тієї чи іншої статі;
- здібність враховувати та поважати специфічні статеві особливості людей в процесі їхньої суспільної діяльності;
- виховати прагнення і навички оцінювати свої вчинки щодо інших лю-дей, сформувати переконання про шкідливість ранніх статевих зв'язків, про недопустимість безвідповідальності та легковажності у відносинах з особами іншої статі, сформувати поняття дозволеного і недозволеного в цих відносинах;
- виробити правильне розуміння дорослості - її змісту, істинних ознак та якісних проявів. До засобів виховного впливу при статевому вихованні належать:
- правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості по-ведінки дівчинки, дівчини, її взаємовідносини з ровесниками чоловічої статі;
- правильна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку дівчинки, хлопчика основані на твердих знаннях того, що в їхньому розвитку є нормальним, а що відхиленням від норми. Вчителі зобов'язані завжди розуміти, що їхня реакція на всі ці прояви - один з важливих шляхів статевого виховання;
- приклади правильного відношення дорослих до представників іншої статі, основаного на глибокій повазі. Дорослі не повинні ставити до відома дітей свої конфлікти, вирішувати при них свої відносини тощо. Вчителю потрібно спеціально звертати увагу школярів на позитивні приклади відношення людей різної статі один до одного, на взаємний прояв кохання, увагу і турботу (виховання на позитивних прикладах).
Необхідно постійно надавати школярам інформацію статевої направ-леності. З цією метою використовують такі форми падання інформації:
1) відповіді на запитання;
2) індивідуальні та групові заняття,
3) спеціальні бесіди,
4) включення інформації з даної теми в зміст навчальних предметів. Ця інформація може бути донесена до слухача як роздільно, так і разом для хлопчиків та дівчаток, юнаків і дівчат. Важливе значення мас контроль за читанням літератури, надання необхідної літератури, її обговорення тощо. Основними принципами статевого виховання є:
- єдність виховних зусиль школи, сім'ї, громадськості, облік кола спілкування та шляхів інформації дівчаток та хлопчиків, пошук та реалізація можливостей подіяти на них;
- повне використання всіх можливостей для виховної роботи, існуючих в навчальних предметах, уроках, позакласній роботі, а також їх прийнят¬ність і взаємозв'язок, невіддільність статевого виховання від інших аспектів морального виховання, від усієї навчально-виховної роботи;
- комплектність та систематичність виховного впливу в інтересах стате-вого виховання, їх виконання з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей на основі доброзичливості, розуміння, поваги і вимогливості.
Зміст статевого виховання включає вивчення таких питань: І) фізіологічні,    психологічні,    педагогічні    особливості,    пов'язані   з статевою     приналежністю,     значення     цих     особливостей     для взаємовідносин з іншими людьми в усіх сферах людської діяльності;
2) сім'я і взаємовідносини в ній;
3) народження і виховання дітей;
4) спадкоємність поколінь тощо.
Про статеву інформацію дітей та підлітків. Необхідно давати дітям таку інформацію про статеве життя і в такій формі, щоб не виклика¬ти у них статевої уяви дуже рано, щоб не збагачувати зміст їх статевої фантазії і не створювати сприятливих передумов для статевих переживань і відчуттів.
Знайомство дітей з питаннями статевого життя необхідно починати з самих близьких і зрозумілих речей, які їх оточують, і з того, що вони можуть спостерігати в природі, в житті рослин і тварин. В цілому статеві питання не слід виділяти з інших питань біології, з загального комплексу природознавства. Щоб у дітей не виникали враження особистої винятко¬вості, необхідно постійно привертати їх увагу на подібні явища, які мають місце в природі. Негативно впливають на дитину фізичні покарання. Вони шкідливі не тільки тим, що змушують дитину замикатися в собі, прихову¬вати від дорослих свої переживання, особливо статеві, а також і тим, що у деяких дітей вони самі по собі інколи викликають стан статевого збудження. Такий стан може сприяти в майбутньому формуванню патологічного статевого потягу, в якому статеві переживання поєдну¬ватимуться з потребою мучити інших або піддавати мукам самого себе.
Недоцільними с залякування і погрози щодо дітей, у яких помічений онанізм, надмірна статева цікавість та ін. Цим самим статева поведінка дитини штучно ставиться в центрі всієї її поведінки, випадковий прояв статевої зацікавленості перетворюється в постійний. Дуже важливо ознайомлення підлітків з процесами, які проходять в організмі в зв'язку з початком у них періоду статевого дозрівання. Але пояснюючи дітям зміст цих процесів, головну їх увагу варто звертати не на ці процеси, а на загальні зміни, які наступають в організм в зв'язку з переходом до змужнілості. Статеве виховання повинно дати правильний розвиток статевого інстинкту, щоб підліток не витрачав передчасно свою статеву потенцію і зберіг би сили організму для творчої праці. Статеве виховання і освіта повинні сприяти гармонійному прояву розвитку всіх інстинктів, в тому числі і статевого, щоб не інстинкти, а свідомість і воля направляли поведінку людини в інтересах не тільки її особистого щастя, але і в інтересах інших членів суспільства.
Елементарні       сексуальпо-значимі       реакції.        елементарними сексуально-значимими   реакціями   називають   найбільш   прості   прояви сексуального розвитку дитини, які спостерігаються вперше в ранньому віці,    з'являються   як   би   незалежно   один   від   одного,    поступово об'єднуючись в певну систему.  Спочатку ці реакції мимовільні  і  не усвідомлюються, згодом рівень їх усвідомлення зростає, і вони набувають елементу довільності.   У дорослої людини  це  може реалізуватись  за рахунок   цілеспрямованої   поведінки    по   створенню   ситуації,    коли .^мимовільні    реакції   виникають    з    високою    ступінню    ймовірності. Елементарні сексуаіьно-значимі реакції повинні сприяти формуванню у тей  зрілої статевої системи  характерної дорослій  людині,  вони   не пов'язані безпосередньо з почуттями статевої приналежності, статевого ^-* )потягу тощо.
У хлопчиків ще до року спостерігається ерекція, її поява обумовлена подразненням рефлексогенних зон статевих органів (при їх запаленні, пе¬ред сечовиділенням тощо). Інколи ерекція виникає і без видимих причин, що, ймовірно пов'язано із спонтанною активністю спинного центру ерек¬ції. Такий характер ерекції на початку її виникнення з часом значно ускладнюється, в цьому процесі починають брати участь все більш вищі відділи нервової системи.
Прояв ерекції мас періодичний характер. Значно частіше вони виника-ють у віці 2-3 роки і особливо з 10-12 до 15-16 років. У старших підлітків ерекції можуть зберігатись з перервами по декілька годин на добу протягом декількох тижнів або навіть і місяців (своєрідний віковий пріапізм). В багатьох випадках ерекція виникає без будь-яких на то причин, але часто з'являється при боротьбі та інших фізичних напруженнях, а також в транспорті (при ритмічному погойдуванні, вібра¬ції). Діти молодшого віку звичайно не помічають такої ерекції, не скар¬жаться батькам, підлітки - соромляться її і відносяться до ерекції з насто¬рогою, сприймаючи її як щось незрозуміле і не зовсім бажане.
Ерекція  завжди  є  мимовільною  реакцією  проте з  віком   кількість _^д
подразників які викликають її появу
ерекція завжди несподівана, то для дорослої людини ступінь цієї несподіваності за рахунок зменшення кола подразників і підвищення її специфічності значно зменшується. Цьому сприяє швидке усвідомлення специфічності подразника, яке нерідко випереджує саму цю мимовільну реакцію.
Діти після 7-8 місячного віку спроможні до характерних рухів коїдального характеру (поєднання ритмічного стискування стегнами і ви-гинання хребта). Цс спостерігається інколи при звичайному педіатричному огляді, при торканні внутрішньої поверхні стегна і статевих органів. З річного віку така реакція зникає. Деякі хлопчики річного віку уві сні (точніше в період засинання) приймають характерні пози навкарачки, виконують ритмічні розгойдування тулуба вперед і назад. При спробі батьків спинити ці рухи, дитина просипається нсрозуміючи чого від неї вимагають. Відчуття оргазмового характеру в віці 4-6 років інколи виникають при переляку, чеканні покарання тощо. В аналогічних ситуаціях вони можуть спостерігатися і в старшому віці (до 10-12 років) і нарешті стають відносно регулярними при появі полюцій (як у хлопчиків так і у дівчаток). Ці хоч приємні відчуття звичайно сприймаються з насторогою, в них увага перш за все акцентується на мимовільному сім'явивсржснні, окремо ж як позитивний момент вони не аналізуються.
У дівчаток грудного віку спостерігаються своєрідні реакції статевої системи по типу місячних. Характер виділень при цьому відмінний від тих, що буває при так званих статевих кризах новонароджених. Відомі випадки регулярних виділень крові з статевих шляхів у дівчаток віком від 1-5, 9, 10 місяців до 3-5 років (М.Г.Сердюковська, 1972). Передчасні місячні мають патологічний характер, але саме їх виникнення зумовлено здатністю статевих органів вже в ранньому віці адекватно відповідати на певні, хоч і не своєчасні гормональні впливи, що с важливим для вивчення нормального сексуального розвитку дитини.
1.3. Статева належність, статевий потяг і статеве задоволення
Здатність розрізняти людей за статтю виявляється в основному у всіх грудних дітей після 7-8 місяців. Перші ознаки інтересу у дітей до особистого тіла з'являються в 2-4 роки, а на більш вищому етапі пізнання - у старших підлітків. У дітей сутність цього інтересу полягає в порівнянні себе з іншими, старших підлітків - у необхідності аналізу морфо-функцюнальних змін, які характерні для даного віку та змін системи цілісної орієнтації в плані самоутвердження. Само по собі правильне усвідомлення статевої належності далеко не завжди гарантує поведінку, відповідну зразковим уявленням про діяльність людини відповідної статі. Кожний школяр повинен мати тверде переконання, що його статева належність обумовлює необхідність певної поведінки. Завдання педагогів тут не тільки виробляти такс переконання але й сприяти формуванню чіткого уявлення про те, яким повинен бути справжній чоловік, або справжня жінка.
Статеве задоволення - цс перш за все особливе відношення людини однієї статті до людини іншої статі. Стимулом до такого відношення с певні особливості представників протилежної статі. Статевий потяг виявляється спочатку у відносно мало виразних специфічних формах, але згодом його специфічність зростає. Отже виявлення статевого потягу у відповідній даному віку формі може спостерігатися дуже рано.
Специфічною формою статевого потягу г кокетство, характерне для дівчаток вже раннього віку. Елементи кокетства можуть мати місце і у хлопчиків. Кокетство, або кокетлива поведінка - це комплексна мимовільна повсдінкова реакція в основі якої лежить спонукання привернути до себе увагу. За цією поведінкою стоїть темперамент і прояв статевого потягу та інші особливості, які щодо дорослої жінки визначаються (оцінюються) як статевий резонанс. У самих маленьких дівчаток ця реакція може спостерігатися як сама по собі, без подразника, якому можна було б приписати сексуальне значення.
Статева активність чоловіка і жінки в цілому однакова, але прояви різні. Активність жінки проявляється саме в прагненні привернути до себе увагу, бути в центрі уваги. В цьому полягає глибокий біологічний зміст. Для чоловіків привернути до себе увагу взагалі не так складно оскільки його статева поведінка активна.
Ці особливості поведінки з'являються поступово і на кожному етапі сексуального розвитку дитини мають різний характер. Особам жіночої статі притаманна соромливість і кокетство. Помітне зростання соромливості спостерігається після 5-6 років, але спочатку вона виражена нечітко. Згодом, в міру процесу статевого дозрівання, відчуття соромливості стає більш помітним, проте, якщо в сім'ї не звертають зайвої уваги випадковому оголенню тіла, соромливість ніколи не перетворюється в манірність. З появою вторинних статевих ознак соромливість стає більш вираженою спочатку щодо всіх, а згодом лише до представників протилежної статі. Соромливість с характерною рисою поведінки жінок, вона чітко проявляється в зрілому віці. Для чоловіків ця якість жінки с найбільш істотним сексуальним стимулом.
У віці зростання соромливості, чи трохи пізніше, у дівчаток спостері-гається прагнення привернути до себе увагу демонстрацією своїх статевих органів дітям того ж віку, інколи родичам. Дана реакція цілком нормальна за виключенням тих випадків, коли це спеціально робиться перед хлопчиками значно більш старшого віку, а тим більше перед дорослими чоловіками. Форма такої реакції обумовлена тим, що дівчинка інстинктивно відчуває прагнення притягти до себе увагу саме як представниця жіночої статі але інших способів для цього вона ще не знає Подібну реакцію не варто розглядати як патологічну.
В 6-8-річному віці повністю зберігається інтерес дітей до ігрової діяль-ності, причому вона набуває чітко вираженого рольового характеру. Це такі ігри як "дочки-матсрі", "тата та мами", "лікаря" тощо. Спеціального сексуального напрямку в цих іграх немає, але в них с елементи сексуального характеру оскільки зберігається інтерес до ознак статевої належності. До цих ігор, так як і до інших проявів нормального сексуального розвитку немає підстав відноситися насторожено. Але їх треба контролювати або ж зовсім забороняти якщо в іграх поряд з малими дітьми беруть участь більш дорослі діти, а також якщо хтось з дітей навіть одного віку проявляє сексуальні пізнання які значно перевищують знання інших учасників гри.
У деяких підлітків частіше 15-17-річного віку, інколи можуть спостерігатися перехідні явища гомосексуальної спрямованості (статевого потягу до особи своєї статі). В основі гомосексуалізму лежить негативізм у деяких підлітків до жіночої статі. Причиною його може бути неправильне виховання в сім'ї - надмірна засторога батьків щодо жінок і дівчат.
Специфічною формою прояву статевого потягу с кохання. Як і інші види статевого потягу кохання має вікові особливості становлення і перебігу. В сексуальному розвитку дитини виділяють окремі періоди, коли здатність до кохання і його виявлень стають більш чіткішими. Перший період - після трьох років. В цей час дитині дуже подобається який-небудь хлопчик чи дівчинка. Це може бути кохання до однолітка, або дитини більш старшого віку.
Другий період вік 7-8 років. Почуття кохання в цей час також малозначиме. Воно проявляється у взаємній ніжності, подарунках, вираженому прагненні до спілкування. Інколи спостерігається своєрідне поєднання почуття ніжності і прагнення заподіяти (як правило подумки) яку-небудь образу, причому сама думка про це, не говорячи вже про її реалізацію, різко підсилює почуття ніжності і жалості (своєрідна амбівалентність).
Третій період - вік 12-13 років. Для кохання в цьому віці характерні елементи фетишизму. Зберігається і властиве попереднім періодам прагнення до спілкування, інколи надмірний інтерес до об'єкту кохання. Особлива увага звертається на який-небудь компонент зовнішності, наприклад волосся особливої довжини або кольору, ноги. Спостерігається прагнення до спілкування, спільної гри, взаємної допомоги. На протязі всього періоду кохання постійні думки про об'єкт кохання, усі інші думки відходять на інший план. Можуть бути і прояви ревності прагнення бути подібним на об'єкт кохання, у дівчаток - бажання бути переможеною в грі певним хлопчиком.
Четвертий період - вік 15-17 років і трохи пізніше - юнацьке кохання. Характеризується тенденцією до особистого спілкування, взаємним бажанням бути ''один на один" - спільні прогулянки, розмови, обговорення різних проблем. Головне тут - пізнання особистості коханої (коханого). Це вже майже доросле кохання. Статевий потяг нормальної дорослої людини є спонукаючою основою специфічної діяльності, яку називають статевою поведінкою, її основними компонентами є: 1) розглядання; 2) спілкування (безпосередній контакт типу спільної діяльності, розмова і інші форми спілкування зміст яких залежить від характерних особливостей конкретної людини, особистих якостей); 3) дотики (поцілунки, обнімання тощо); 4) генітальний контакт.
Поряд з загальними для чоловіків і жінок моментами статевої поведінки с і специфічні. Так, для жінок в значно більшій мірі ніж для чоловіків мають значення ситуації, коли вона користується увагою (саме як жінка), що в значній мірі реалізує прагнення до "статевої віддачі". Для чоловіків велике значення мас можливість залицятися, з метою реалізації прагнення до "статевого володіння". Задоволення статевого потягу в значній мірі визначається ситуацією, яку можна позначити як сексуально-значиму. Присутність на різного роду вечорах, в тому числі вечорах танців, не обов'язково значить усвідомлене прагнення до генітального контакту (навпаки, якраз останнє має самоціль - ознака або низького рівня розвитку особистості, або ж розпутності), і не всі їх учасники користуються бажаним "успіхом", проте, саме особисте спілкування з представниками протилежної статі вже дає певне задоволення і своєрідну розрядку.
Правильне розуміння можливостей і способів статевого задоволення мас важливе педагогічне значення. Думка, що підлітки повинні стримува¬ти свій статевий потяг, як такий, глибоко помилкова і ґрунтується на по-милковому переконанні, що процес задоволення статевого потягу обов'яз-ково зводиться до генітального контакту, а також і на нерозумінні того принципового факту, що не може бути повноцінної особистості поза статевою належністю.

1.4. Статева потреба і статева поведінка.
Кожній нормальній людині природою дана необхідність (потреба) в продовженні роду. Проте на відміну від тварин прояви цієї потреби втрачають   свій   виключно   біологічний, зміст   і   набувають   великого соціального значення. Відношення чоловіка до жінки е одним з найважливіших показників того, в якій мірі конкретна людина може розглядатися як повноцінна соціальна істота. На основі цього відношення можна визначити загальну культуру людини. В міру розвитку людини як особистості, в міру її духовного збагачення змінюється Ті статева потреба і статева поведінка.
Задоволення статевої потреби в елементарному його розумінні - ис до-сягнення при статевому контакті з жінкою специфічного фізіологічного відчуття. Але задоволення стає по-справжньому повноцінним лише при наявності в ньому другого елементу емоційного. У повноцінного, розвинутого в соціальному плані чоловіка статевий контакт лише в тому разі може принести задоволення статевої погреби, якщо він сприймає і переживає факт присутності задоволення у жінки, і, лиш сприймаючи це, чоловік в повній мірі може бути задоволений сам. Аналогічно і відношення жінки до чоловіка.
Лише єдність і цілісність двох елементів - фізіологічного і психологіч-ного - можуть сприяти виникненню відчуття статевого збудження у осіб високого розвитку особистості. 1 навпаки, у соціальне малорозвиненої лю-дини все зводиться лише до фізіологічного компоненту. В міру розвитку суспільства, його культури, кохання закономірно стає головним мотивом шлюбу. Поряд з цим спостерігаються і протилежні тенденції. Багато з тих, що вступають до шлюбу, не можуть відрізнити кохання від закоханості або захоплення, не можуть розібратися в особистих якостях своїх вибраних. Деякі особи низького загального рівня культури нерідко впадають в первісний дикий стан щодо прояву сексуальних інстинктів.
Ранній початок статевого життя. Важливою потребою статевого життя є питання про раннє статеве життя. Небажані наслідки раннього статевого життя полягають в зниженні рівня фізіологічної реактивності організму людини і в психологічній травматизації особистості. Будь-які форми статевих відносин у молодому віці, що не супроводжуються позитивними емоціями, можуть призвести до психічних травм. Безумна гра в "секс" спустошує і без того ще бідний внутрішній світ підлітка, робить його цинічним, розв'язним, не здатним на глибокі почуття. Досить часто ранній вступ в статеві відносини проходить на фоні вживання спиртних напоїв і нерідко з випадковими людьми. Усе це сприяє формуванню у підлітка анти суспільних поглядів, які згодом приводять його до лав неповнолітніх правопорушників.
Настання статевої зрілості не означає, що всі органи і системи організму завершили свій розвиток. Загальне фізичне дозрівання настає на 3-4 роки пізніше статевої зрілості. В цей період продовжується ріст і розвиток кістково-м'язової, серцево-судинної і дихальної систем, залоз внутрішньої секреції, вдосконалюється нервова діяльність, формується особистість людини. Значить, статеве стримування до періоду повного завершення фізичного розвитку не тільки не шкідливе, але навіть корисне, бо при цьому не порушується гармонійність розвитку.
Рано почате статеве життя являє собою велике фізіологічне навантаження, виснажує слабкий організм, негативно впливає на його фізичний стан. Воно може призвести до передчасного старіння, бути причиною імпотенції в майбутньому. Випадкові сексуальні зв'язки, з яких, звичайно починається раннє статеве життя, приховують в собі небезпеку зараження венеричними хворобами та ВІЛ-інфекцією, які несуть велику небезпеку для здоров'я. Дівчата, крім цього, можуть розплачуватися за це різними гінекологічними захворюваннями або настанням вагітності. Вагітність, як правило, стараються перервати, що може бути причиною розвитку багатьох хвороб і неплідності. Якщо ж вагітність буде збережена, то в багатьох випадках відсутність у юної матері життєвого досвіду і економічної самостійності несприятливо впливає як на організм молодої жінки, так і на стан здоров'я й дитини. Тим більше, що фактичні батьки таких дітей через соціально-громадянську незрілість, а також внаслідок недостатньої моральної вихованості далеко не завжди спішать заявити про своє батьківство і брати на себе відповідні обов'язки.
Не слід забувати і про інші сторони цієї проблеми. Дитина швидко під-росте і поцікавиться, де його тато. Що і як відповість йому мати? І чи не захоче вона ще до цього в судовому порядку поставити питання про примусове встановлення батьківства? Про це не зайве пам'ятати представникам чоловічої статі, які є занадто великими прихильниками "статевої свободи". Тому не слід недооцінювати тих моральних втрат, які с наслідком хаотичного статевого життя, моральне спустошення, невміння цінувати радості справжнього кохання, щастя сімейного життя. Батькам не варто заспокоюватися тим, що молоді люди наберуться розуму, а тоді все налагодиться. Сексуальна рокованість молодості набирає характеру звички, і, в кінцевому рахунку, подружня вірність підмінюється позашлюбними статевими зв'язками, які загрожують здоровому моральному клімату в сім'ї і міцності шлюбу. Таким чином, шкода раннього статевого життя зводиться до фіксації примітивного рівня міжстатевих відносин, як єдино можливого, до спрощеного вузького погляду на жінку, і нездатності розібратися в її щиросердечних якостях, до втрати можливості розвиватися як особистість в процесі взаємовідно¬син з нею, а інколи до вироблення відкрито антисоціальних установок.
Безпідставним є переконання підлітка про шкоду утримання. Спеціа-лісти вважають, що молодим людям до 24-25 років статеве утримання не шкідливе, навпаки, воно сприяє підйому загального тонусу організму, витривалості, покращенню працездатності, кращому формуванню організму. Продовжити утримання - значить продовжити період росту і розвитку, дуже рано вступити в статеве життя - отже поставити під загрозу і здоров'я, і красу, і творчі можливості.
За твердженням сексологів, в оцінці чоловічої і жіночої сексуальності треба виходити з двох понять: сила бажання (тобто рівень вираження ста-тевого потягу), особливості його прояву (тобто статева поведінка). Вважа-ється доведеним, що сила статевого потягу приблизно в однаковій мірі властива представникам чоловічої і жіночої статі, прояв же цього бажання в них суттєво відрізняється. В чоловіків переважає прагнення до статевого акту. Звідси випливає активний "наступальний" характер поведінки « сек-суальних взаємовідношеннях. В жінок більше виражене прагнення до до-тиків, тісного контакту з коханим. Звідси велика тяга жінок до ласок, поцілунків, прогладжування і т.п., завдяки яким в них з'являється і зростає статеве збудження і бажання фізичної близькості. Такий своєрідний розподіл ролей аж ніяк не означає, що тільки чоловіки проявляють статеву активність, а жінки відіграють пасивну роль. Тому винуватцями вільних статевих зв'язків не слід вважати тільки юнаків, чоловіків або тільки дівчат, жінок.

2. НЕБЕЗПЕКИ ЗДОРОВ'Ю ЛЮДИНИ ПОВ'ЯЗАНІ З ЇЇ НЕПРАВИЛЬНОЮ СТАТЕВОЮ ПОВЕДІНКОЮ
Частим наслідком неправильної статевої поведінки юнаків і дівчат, які починають дошлюбне статеве життя с такі венеричні захворювання як сифіліс, гонорея, м'який шанкер, паховий лімфогранулематоз, трихоманоз, синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Це інфекційні захворювання, які передаються в основному статевим шляхом. Причому ці хвороби можуть уражати організм одночасно.
2.1. Сифіліс, гонорея, трихомоноз
Сифіліс - важке венеричне захворювання, спричиняється мікроорганізмом блідою трепонемою (спірохетою), яка швидко гине в зовнішньому середовищі. Хвороба уражає внутрішні органи нервову систему і при відсутності лікування закінчується інвалідністю або смертю.
Збудник хвороби проникає в організм через слизову оболонку або пошкоджену шкіру. В перші три-чогири тижні (інкубаційний, прихований період) захворювання сифіліс виявити дуже важко. Тоді настає первинний період сифілісу, який триває 4-6 тижнів. На місці проникнення тренонсми «частіше на статевих органах) з'являється безболісна ерозія (виразка) твердий шанкер. При побутовому зараженні шанкер з'являється на губах, язику та інших місцях. Згодом шанкер заживає і приблизно через тиждень після його появи відбувається збільшення лімфатичних вузлів до розмірів горошини або дрібної сливи (сифілітичний бубон). Прояви сифілісу в первинному періоді безболісні, тому хворий, як правило, до лікаря не звертається.
Через два місяці після зараження настає вторинний період сифілісу. Інтенсивно розмножуючись трепонеми спричиняють отруєння організму (головний біль, біль в м'язах, суглобах, кістках, підвищення температури), на шкірі і слизових оболонках з'являється висип у вигляді дрібних безболісних плям блідо-рожевого кольору, вузликів, міхурців, маленьких білястих бляшок. В цей період хворий дуже заразний. Циркулюючи в крові, лімфі, спинномозковій рідині, грудному молоці, спермі трипонсми можуть уражати печінку, нирки, серце, легені, шлунок, оболонки головного мозку та інші органи. Заразитися від такої людини можна не тільки статевим шляхом, але і побутовим (при докурюванні цигарки, поцілунку, користуванні губною помадою хворої, посудом тощо).
Внаслідок активізації специфічних механізмів захисту (вироблення антитіл) кількість трепонем в організмі поступово (протягом двох місяців) зменшується, висип зникає, настає другий прихований період сифілісу. Його ознаками є періодичні висипання на шкірі, зміни у внутрішніх органах, нервовій системі. Тривалість вторинного періоду сифілісу два-п'ять років.
В третинному періоді розвитку хвороби трипонсми локалізуються в сифілітичних горбиках (під шкірою) і сифілітичних гумах (в органах). У місці розмноження трспонсм вражені органи руйнуються (утворюються так звані гуми). Гуми в твердому піднебінні призводять до руйнування кістки в цьому місці і появи характерної сифілітичної гугнявості, гуми в кістковій перегородці носа спричиняють до його западання. Небезпечні пошкодження виникають при розташуванні гум у серці, легенях, печінці, мозку. Особливо важко переноситься ураження спинного та головного мозку (слабоумство, втрата особистості), порушення координації рухів. Лікування сифілісу досить складне, але від ціп" хвороби можна вилікуватись, якщо суворо дотримуватись встановленого лікарем режиму.
Гонорея (трипер). Збудником цього захворювання с мікроб гонокок, нестійкий у довкіллі. Зараження хворобою відбувається як статевим так і побутовим шляхом.
Перші ознаки гонореї з'являються через 1-3 дні після зараження. В чоловіків - це гнійні виділення із сечовивідного каналу, печія болі при сечовипусканні. Уражаючи спочатку слизову оболонку сечовивідного каналу, гонокок згодом переходить на інші органи, викликаючи їх запа-лення.
Без лікування через кілька тижнів болючі прояви зникають і хвороба переходить у хронічну форму. Несвоєчасне (неповне) лікування гонореї може призвести до звуження просвіту сечовивідного каналу, порушень репродуктивних функцій.
У жінок гонококом спочатку уражається шийка матки, сечовивідний канал, тоді - матка, маткові труби, яєчники і навіть очеревина.
Гонореєю можуть заразитися і діти, особливо дівчатка, частіше побутовим шляхом: при користуванні одним рушником, мочалкою, при спільному купанні в одній ванні з хворими батьками або перебування в їхній постелі. Своєчасне лікування гонореї веде до повного видужання.
Трихомоноз - найбільш поширене венеричне захворювання. Збудник піхвова трихомонада з класу джгутикових, яка швидко гине в довкіллі. У заражених чоловіків спочатку уражається сечовипускний канал, у жінок піхва і сечовипускний канал. Перші симптоми хвороби з'являються через 3-10 днів після зараження: виділення, печія, різь при сечовиділенні, сверблячка зовнішніх статевих органів. Із цих осередків трихомонади розповсюджуються і на інші органи сечостатевої системи, викликаючи їх запалення. Для лікування трихомонозу тепер є ефективні засоби.
2.2. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) потрапляючи в організм людини, збудник цієї хвороби - вірус СНІДу.
(відкритий в 1983 році французьськими вченими) викликає смертельне інфекційне захворювання - "ВІЛ-інфскцію". Хвороба протікає довго і мляво, має декілька стадій, останню з яких з різноманітними клінічними проявами позначають терміном "синдром набутого імунодефіциту" (СНІД); "синдром" - означає сукупність симптомів хвороби. Передача збудника ВІЛ від хворої людини до здорової може відбуватися такими шляхами:
- при статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від його способу;
- при переливанні крові зараженого ВІЛ донора, пересадці його органів і тканин;
- при неодноразовому застосуванні забруднених голок і шприців нар-команами, проколюванні вух, нанесенні татуювань;
- при пошкодженні шкірних покривів або слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ;
- від інфікованої матері плоду під час вагітності, пологів або при годуван¬ні дитини грудним молоком.
При будь-якому з цих шляхів людина піддасться дії інфікованих біоло-гічних рідин організму, крові, сперми, секрету шийки матки, піхви, мате-ринського молока. Вірус також міститься в слині, сечі, сльозах, спинномозковій рідині, гної, поті заражених людей. Концентрація вірусу в них суттєво нижча, ніж в крові, спермі чи вагінальному секреті.
Серед населення є певні групи людей, які мають підвищений ризик зараження ВІЛ-інфскцією. Цс перш за все наркомани, які внутрішньовенне вводять в організм наркотичні засоби, гомосексуалісти ("голубі"), бісексуали, проститутки, які досить часто змінюють статевих партнерів. Вчені прогнозують зростання числа захворювань СНІД-ом у зв'язку з зростанням кількості наркоманів. Сьогодні в Україні загальна кількість осіб, що вживають наркотики більше 600 тис. осіб (у 1997 році -64 тис., з них 54,5 тис. наркомани, 9,1 тис. епізодичне вживання).
У 1999 році на обліку було 68 тис. наркоманів, захворюваність становила 20,8 на 100 тис. населення (Нагорна Л.М., Безпалько В.В., 2001; Безпалько В.В., 2002). Характерно, що сьогодні на шлях наркоманії стає все більше підлітків із сімей з високим рівнем забезпеченості (Ю.В.Воронснко, В.Ф.Москаленко, 2000).
Діти і підлітки повинні мати достатню інформацію про СНІД для того, Щоб (Гончаренко М.С., Кравцова Т.Д., Макссв М.В., 1998):
- зменшити страх, пов'язаний з цією хворобою;
- задовольнити свою природну потребу знати все і про все;
-допомогти дітям, які мають друзів або знають сім'ю яку заражено ВІЛ-інфскцісю:
- затримати початок сексуальної активності;
- сприяти використанню презервативів і безпечної сексуальної поведінки, якщо підлітки вже сексуально активні;
- зрозуміти і уникнути ризику, пов'язаного з вживанням наркотиків з допомогою ін'єкцій;
- навчити їх здоровому відношенню до сексуальності і кохання. Збудник ВІЛ не передасться:
- побутовим шляхом;
- при рукостисканні і обіймах;
- через посуд, їжу і туалетні приладдя;
- через постільну і натільну білизну;
- монети і паперові гроші;
- через воду, повітря, іграшки, шкільні предмети;
- через дверні ручки, порічні в транспорті, спортивні снаряди.
Вірус СІНДу дуже малий, він містить РИК і три особливих ферменти з допомогою одного з яких на вірусній РИК в зараженій клітині людини синтезується ДНК. Остання вбудовується в генетичний апарат клітини і може знаходитися в такому стані тривалий час не проявляючи себе. Через декілька років в інфікованій клітині починається процес активного розмноження (реплікації) ДНК, з утворенням вірусних частинок. Виходячи назовні вони проникають в інші, ще не заражені клітини, а батьківська клітина гине. Включення ВІЛ в генетичний апарат клітини-хазяїна с перепоною для боротьби з ним. Знаходячись в цьому стані збудник хвороби стає недосяжним для дії самих сильних сьогодні антивірусних препаратів.
Головною мішенню ВІЛ с клітини, які мають на своїй оболонці молекули особливого білка глікопротеїна, так званого СД-4. Клітина ніби втягус в себе вірус і з цього моменту вона вже приречена на загибель. Глікопротсїн СД-4 с на поверхні лімфоцитів, інших клітин, які відповіда¬ють за імунітет - моноцити, макрофаги, а також нервові клітини, клітини печінки, серця. Руйнуючи ці клітини ВІЛ порушує нормальну взаємодію складових частин імунної системи людини. Внаслідок пошкоджень клітин мозку, печінки, селезінки в організмі інфікованої людини порушується нормальне функціонування цих органів, виникають запальні і дистрофічні зміни в серцево-судинній, травній і інших системах. Прояви ВІЛ-інфскції дуже різноманітні, тому розрізнити їх на ранній стадії хвороби дуже важко.
Специфічною особливістю ВІЛ г його надзвичайна мінливість (в 1000 разів мінливіший віл вірусу грипу). Деякі білки його зовнішньої оболонки настільки швидко змінюють свою структуру, що навіть віруси, виділені з одного і того ж хворого протягом декількох місяців не є абсолютно однаковими.
Збудник ВІЛ високочутливий до дії різних фізичних і хімічних факторів оточуючого середовища. Прогрівання при температурі +56°С і вище протягом ЗО хвилин є достатнім, щоб вбити більше 99% вірусних частин. Кип'ятіння знищує ВІЛ майже негайно. Вірус гине під дією різних хімічних дезинфікуючих засобів, ультразвуку.
В усіх осіб, які заразилися вірусом імунодефіциту людини, рано чи пізно розвинеться СНІД, після чого фатальний кінець неминучий. Через 5 років, після зараження СНІД розвивається в кожної третьої людини
В своєму розвитку ВІЛ-інфекція проходить декілька стадій. Перша стадія - стадія зараження триває близько тижня, тоді настає гостра фаза ВІЛ-інфскції. її симптомами г підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, висипання на обличчі, тулубі у вигляді рожевих або червоних плям, розлади травлення, головна біль, блювота, світлобоязнь. Тривалість гострої фази ВІЛ-інфекції від 2 до 4 тижнів. В більшості випадків інфекція на цій стадії не діагностується. Антитіла до ВІЛ-інфекції з'являються в організмі через 1,5-3 місяці після закінчення гострої фази.
Наступною фазою хвороби є фаза бсзсимптомної інфекції (латентний період). В цей період людина почуває себе здоровою, веде звичний спосіб життя, сексуально активна. Проте вона є джерелом інфекції і за певних умов може заразити ВІЛ оточуючих (одна з причин її швидкого розповсюдження в світі). Ознаками прогресування хвороби є збільшення периферійних лімфатичних вузлів - шийних, підщелепних, потиличних, надключичних, ліктьових, пахових (вони не болючі, еластичні, рухливі). Температура тіла може бути нормальною, але на відміну від фази гострої інфекції збільшення лімфатичних вузлів не зникає, настає період "персистуючої генералізованої лімфаденопатії". Ця стадія може тривати декілька років. Розпочате в цей період лікування може продовжити життя хворому, сповільнити руйнування імунної системи.
Наступна стадія "СНІД - асоційований комплекс" або стадія вторинних захворювань, їх характерними симптомами є подальші розлади кишечника, діарея, тривале (більше одного місяця) підвищення температури тіла, зниження маси тіла (на 10% і більше), швидка втомлюваність і пітливість під час сну.
Прогресування різноманітних вторинних інфекцій, викликаних вірусами, бактеріями або найпростішими (кандидоз порожнини рота або стравоходу, пнсвмоцистна пневмонія, туберкульоз, криптоспоридоз кишечнику і ін.), розвиток пухлин, поява симптомів ураження нервової системи і психічних порушень свідчить про настання фінальної стадії хвороби - СНІДу.
Тривалість життя хворого  СНІДом   після  встановлення   діагнозу коливається  від декількох місяців до декількох років. Так, для хворих з пневмоцистною пневмонією вона  складає близько 10 місяців, саркомою Капоші  - два-три роки, іншими інфекціями  - 4-6 місяців.

3. СТАТЕВІ ЗБОЧЕННЯ І СТАТЕВІ ЗЛОЧИНИ.
Під статевими збоченнями розуміють хворобливі порушення щодо спрямованості статевого потягу і засобів його задоволення.
Поширеним серед статевих збочень с психічний або уявний онанізм, при якому практикується фантазування на статеві теми без прагнення до особи протилежної статі. Як при статевому акті уявний онанізм супроводжується збудженням, почуттям сладострастя.
При гомосексуалізмі статевий потяг спрямований на особи своєї статі (педерастія в чоловіків, лесбіянська любов у жінок). В окремих випадках гомосексуальний потяг може бути спрямований на малоліток (псдофілія), осіб похилого віку (гсронтофілія), тварин (зоофілія), кровних родичів (іниестофілія) тощо.
Інколи дія отримання статевого задоволення необхідною і достатньою умовою с лише споглядання статевих органів осіб протилежної статі (вуайєризм). У деяких осіб статеве задоволення настає
Сучасна епоха ставить перед людиною дуже складні задачі виживання. Соціальні, економічні, технологічні, кліматичні і інші фактори в поєднанні з значним прискоренням темпів життя обумовили потребу адекватної адаптації до їх дії. Урбанізація, екологічні катаклізми, зміна характеру трудових процесів виявляють все більш помітний вплив на реактивність і резистентність організму людини, призводять до порушень процесів регуляції і репродукції. Все більше і більше осіб зрілого віку страждають розладом статевих функцій, розповсюджуються важкі і небезпечні для життя людини хвороби (СНІД, "повільні інфекції" тощо).
Сучасна медична сексологія - цс міждисциплінарна галузь знань. Вона лосліджуг причини, умови розвитку і клінічну симптомологію порушень сексуального здоров'я людини, її мстою с діагностика, раціональне і адекватне лікування, психологічна корекція, дійова реабілітація і профілактика, а також розробка питаннь психогігієни статевого життя. Ставши інтегративною і міждисциплінарною, сучасна сексологія вивчає статеві рохіади, їх функціональні, емоційні, особистісні, соціально-адаптаційні і інші аспекти, які відрізняються виразною специфікою. Ось чому жодна з клінічних суміжних спеціальностей не може забезпечити адекватних підходів щодо діагностики, лікування і реабілітації усього різноманіття сексуальної патології (Кон І.С., 1989; Васильчснко Г.С., 1990; Горпинчснко І.І., 1991).
За таких умов ефективність лікування таких хворих залежить від спільної роботи невропатологів, психіатрів, урологів, ендокринологів та лікарів інших спеціальностей (Горпниченко 1.1, 1986; Козлов Г.І., Камалов К.Г, 1988; Васильченко Г.С., 1990; Юнда І.Ф., 1990; та ін.). Зазначена полісиндромність статевих розладів лежить в основі потреби узгоджень між спеціалістами, які працюють у різних сферах і галузях медицини і педагогіки. При цьому тактика взаємодії і взаємовідношень між суб'єктами які призвані допомогти хворому повинна будуватись на принципах взаємоповаги і взаєморозуміння. Виникла нагальна потреба тісних контактів, зрозумілої і чіткої координації взасмноузгоджених дій ангіохірургів, спеціалістів, працюючих в галузі імплантаційної хірургії, сексопатологів.
Значні труднощі в тактиці взаємодії різних спеціалістів в останні роки, зумовлснні прогресом науки у вивченні судинних форм срсктальних дисфункцій, а також внаслідок розробки ефективних форм хірургічного лікування срскційної недостатності, зокрема таких, як ангіохірургічні операції, використання вакуум-срскторів, вазоактивних препаратів і про¬тезів статевого члена - від напівжорстких першого покоління до мал"*"... четвертого (Т.В.Дьяченко, М.Е.Версмйов, М.А.Пересадін, 2000) '™' ™ж
При вивченні проблеми розладу статевої функції чоловіків належить пам'ятати, що в цій фізіологічній функції беруть участь не одна, а дві особини - чоловік і жінка. Тому, для виявлення причин статевих розладів у чоловіків, успішної профілактики цих розладів, проблемі дисгармоній в статевих взаєминах між чоловіком і жінкою належить приділяти першочергову увагу.
Необхідність організації спеціальної допомоги чоловікам з розладами статевих функцій особливо зросла в нових умовах суспільного розвитку України, - в умовах демографічної і валеологічної кризи. Актуальність проблеми захворювань передміхурової залози зумовлена надзвичайною поширеністю простатитів і наслідками до яких вони призводять. Згідно статистичних даних близько 50% чоловіків віком від 20 до 40 років страждають хронічним простатитом (А.Левін, 2001), серед осіб старшого і похилого віку переважаючими с такі хвороби передміхурової залози як аденома і рак. Внаслідок нечіткої виваженості початкових проявів простатиту, кількість страждаючих цією хворобою значно більше, ніж кількість пацієнтів, які звертаються за допомогою. Особливо насторожує той факт, що наслідки простатиту можуть бути дуже серйозні (розлади статевої функції, перехід в хронічну форму, рубцеве заміщення залозистої тканини з порушенням репродуктивних функцій тощо).
Великою прогалиною в забезпеченні лікувальної допомоги чоловікам з розладами статевої функції с відсутність належної пропаганди здорового способу життя, недостатня кількість науково-популярної літератури з даної проблеми.
Статеві розлади у чоловіків, спричинені порушеннями функцій передміхурової залози в даній книзі розглядаються з позицій взаємозв'язку сексуальної патології і гігієни статевого життя. Серед засобів профілактики простатиту та лікування цієї розповсюдженої хвороби особлива увага приділяється фітотерапії, зокрема в поєднанні з продуктами бджільництва, самомасажем і вправами лікувальної фізкультури.
при тривалому, болючо-нав'язливому любуванні своїм оголеним тілом (нарцисизм) або тільки за умови оголення своїх статевих органів перед особою протилежної статі (ексгібіціонізм).
Окремим людям для отримання сексуального задоволення достатнім є володіння якимось предметом, що належав особі протилежної статі, на-приклад носовиком, шматком стрічки, шпилькою для волосся (фетишизм); періодичним носінням одягу протилежної статі (трансвестизм). Статевими збоченнями є садизм і мазохізм. У садистів статеве задоволення настає лише у випадку жорстокого поводження з сексуальним партнером, а у мазохістів - тоді, коли їхні страждання спричиняє партнер.
Причин статевих збочень багато. Існує певний взаємозв'язок їх виникнення з різними нервово-психічними і ендокринними захворюван¬нями. Важливу роль можуть відігравати і інші фактори, особливо рання підвищена статева збудливість і утворення міцних умовних рефлексів в результаті співпадння тієї чи іншої ситуації з сексуальним збудженням або статевим актом (інколи навіть після одноразового поєднання).
Лікування статевих збочень досить складне, тому повинно проводитись досвідченим пхсихотсрапевтом-ссксопатологом. В більшості випадків ці стани легше попередити, ніж лікувати. Це ще раз підкреслює важливість профілактичних заходів.
На ґрунті сексуатьних збочень досить часто здійснюються статеві злочини - групи злочинів проти життя, здоров'я, свободи і достоїнств особистості.
Статеві правопорушення прийнято ділити на три групи. До першої з них відносять статеві злочини, які включають зазіхання на статеву недоторканість громадян (зґвалтування, примушування жінок до вступу в статевий зв'язок). Друга група статевих правопорушень включає злочини у вигляді зазіхань на нормальний статевий розвиток неповнолітніх і малолітніх (зґвалтування, статевий акт з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбешувальні дії щодо неповнолітніх і ін.)- До третьої групи відносять статеві злочини, пов'язані з зазіханням на нормальні статеві відносини, наприклад, чоловічий гомосексуалізм тощо.
Серед статевих злочинів найбільш небезпечними с ті, які здійснюються з застосуванням насилля аж до вбивства, а також статеві злочини щодо неповнолітніх. Небезпечними с і інші види статевих злочинів, тому законодавством України передбачені суворі міри відповідальності за пі правопорушення. Страх перед покаранням г важливим профілактичним фактором, що застережливо діє на осіб схильних до аморальних вчинків та статевих злочинів. Профілактична робота повинна проводитись комплексно різними державними органами, громадськими організаціями, школою і звичайно батьками. Важливою ланкою в цій роботі повинно бути правильне статеве виховання дітей з самого раннього віку.

4. СТАТЕВІ НАДМІРНОСТІ.
Серед шкідливих звичок, важливе місце займає звичка до надмірностей у статевому житті. Про статеву надмірність говорять і тоді, коли проміжки часу між статевими відправленнями недостатні для повного відновлення. За таких умов статева діяльність, як правило приносить шкоду здоров'ю.
Статевий потяг е однією з найсильніших реакцій організму, його можна порівняти з інстинктом самозбереження, або потягом до вживання їжі. Статевий потяг коріниться у самій природі людини, а її статева потреба с необхідною умовою повноцінного життя.
Статевий акт пов'язаний з великою затратою енергії, значною активізацією вегетативних функцій (прискорення дихання, серцевої діяльності, підвищення кров'яного тиску, підвищення температури тіла), опорно-рухового апарату і систем нейрогуморальної регуляції функцій.
Тривале зловживання статевою функцією призводить до виснаження (перенапруження) нервової системи і ендокринних залоз (особливо статевих), ослаблення серцевої діяльності. Симптомами (ознаками) статевого перенасичення є загальна втома організму. При тривалому статевому зловживанні задоволення від статевого життя притупляється, а інколи зникає взагалі. Не рідким наслідком статевих надмірностей с зниження імунної реактивності організму (білки використовуються не на синтез імуноглобулінів, а на синтез сперматозоїдів), підвищена захворюваність. Окрім того, надмірне статеве життя відвертає людину від всього того, що повинно складати головний зміст життя - фізичне, моральне та духовне вдосконалення.
Основними причинами, які спонукають людину до статевих надмірностей с такі.
• Підвищене статеве почуття у подружжя, як наслідок підвищеної нервової збудливості або надзвичайної вразливості;
• Наявність позашлюбних зв'язків (коли чоловік старається показати свою статеву здатність) і пов'язані з ними нервово-емоційні перенапруження; деякі захворювання нервової системи.
• Ранні шлюби. Нормативним віком вступу в шлюб в нашій країні вважається вік 19-20 років для дівчат і 23-24 роки для юнаків. Статеві надмірності в ранньому віці призводять до фізичного виснаження, затримки розумового розвитку, низької стійкості до інфекційних і простудних захворювань.
• Статеві зв'язки в стані алкогольного сп'яніння.
• Підстьобування статевої функції різними препаратами, частіше аналогами чоловічих статевих гормонів.
Тривала надмірна статева діяльність, відбиваючись на функціональному стані систем нейро-гуморальної регуляції функцій, спричиняє: послаблення статевої функції чоловіків - імпотенцію. Як наслідок страждає одна з найінтимніших сторін особистого життя людини
• статеве життя. У таких осіб втрачається апетит, життєрадісність, виникає апатія і безсоння, знижуються розумова і фізична працездатність. Внаслідок недостатності вироблення гормонів статевими залозами знижується тонус організму, ослаблюються всі його життєві процеси, загострюються хронічні хвороби, організм передчасно старіє. Щоб попередити подальший розвиток статевої слабкості, при перших її ознаках, необхідно тимчасово припинити статеву діяльність, усунути еротичні подразники, поліпшити якість харчування, виключити з харчового раціону гострі страви, категорично відмовитись від паління і вживання алкогольних напоїв, врегулювати режим праці і відпочинку.
Надмірне статеве життя негативно відбивається і на здоров'ї жінки. Наслідками статевої нестримності жінок с виснаження нервової системи, неврастенія, недокрів'я, стенокардія, загальна слабкість, зниження імунної реактивності організму, послаблення гормональної діяльності яєчників тощо. Часті приливі крові до статевих органів під час статевих відправлень у жінок ведуть до застійних явищ щодо кровообігу органів порожнини малого тазу, спричиняють гінекологічні захворювання.
Виснажуючи статеві залози і ослаблюючи їх гормональну діяльність, статеві надмірності жінок можуть викликати розлади менструального Циклу, а згодом до згасання функції яєчників і передчасного старіння.
Інтенсивність статевого життя подружжя залежить від способу життя, рівня розумового і фізичного навантаження/темпераменту і, звичайно, віку. Вважається, що для здорових людей у молодому віці найбільш гігієнічним (безпечним для здоров'я) є статеві акти не більше 1-2 разів на тиждень, для більш старших осіб 2-3 рази на місяць.
Важливим показником регулювання частоти статевих відправлень повинен бути стан самопочуття подружжя після статевих зносин. В нормі після статевих зносин людина не повинна бути стомленою і пригніченою, її не повинні турбувати неприємні відчуття в ділянці статевих органів.
Належить знати, що тривала статева стриманість завжди переноситься організмом легше, ніж статеве перенапруження. Щоб легше стримуватись віл статевих зносин, не слід часто концентрувати свої думки на статевих епізодах, уникати розмов на сексуальні теми. Чоловік ніколи не повинен наполягати на статевий близькості з жінкою, якщо вона цього не бажає.
Дійовими засобами відвернення думок від статевих зносин, фактором, що гальмуюче діє на діяльність статевих залоз є фізична культура і спорт.
Чоловік повинен вміти володіти своїми почуттями. Нездатність до ста-тевого утримання більш характерне для осіб з психічною неврівноваже¬ністю, обмеженістю життєвих інтересів і культурних запитів, моральною нестійкістю.
Підтримуючи свою статеву потенцію в межах фізіологічної норми дещо її стримуючи, людина економить сили і енергію, захищає себе від передчасного розумового і фізичного виснаження, зберігає бадьорість і життєрадісність, попереджує передчасне старіння. Фізіологічний механізм позитивного впливу на здоров'я статевого утримання полягає в збільшенні концентрації андрогсних гормонів в крові чоловіка (при сім'явиверженні вони виводяться з організму). Особливо шкідливі статеві надмірності особам, які хворіють на склероз кровоносних судин і гіпертонію, а також людям похилого віку.
Помірність у статевому житті важливий фактор доброго функціонального стану нервової системи, врівноваженості характеру, передумова нормалізації і продовження статевої функції.
Негативно впливає на здоров'я людини і тривалість її життя повна відмова від задоволення статевої потреби організму (аскетизм). Вченими доведено - повний спокій будь-якого органу веде до порушення його нормального функціонування, а повна бездіяльність - до атрофії. Орган, що не тренується піддається зворотному розвитку. Тривала відсутність статевого життя часто є причиною порушень функцій залоз внутрішньої секреції, а згодом і порушень обміну речовин і енергії.
5. ОНАНІЗМ.
Онанізм   (мастурбація)   -   протиприродне   (поза   статевим   актом)
подразнення статевих органів для досягнення статевого збудження і задоволення статевої потреби. Як і статеві надмірності тривалий онанізм шкідливо впливає на здоров'я людини.
Причин виникнення цієї шкідливої звички багато. Онанірування підлітків може сприяти раннє статеве дозрівання і загострення статевих почуттів, у дітей онанізм може виникати внаслідок носіння тісного одягу, наявності глистів, гостриків, а також в результаті деяких внутрішніх і шкірних захворювань, які супроводжуються свербінням шкірних покривів та подразненням статевих органів. Онанірування, як правило, припиняється, коли юнак (дівчина) вступає в нормальне статеве життя.
Наслідком надмірної мастурбації є ослаблення організму юнака (в'ялість, блідність, безсоння, втрата апетиту), перенапруження функцій нервової (неврастенії), серцево-судинної та інших систем організму. Часте Онанірування може бути причиною сповільнення фізичного розвитку, зниження фізичної і розумової працездатності підлітків. Профілактичні заходи щодо фізичного онанізму юнаків повинні зводитись перш за все до роз'яснювальної роботи про його суть, зокрема про його негативний вплив на здоров'я
Разом з тим хворим хронічним простатитом, які не мають стабільного статевого партнера і не мають можливості стабілізувати статевий режим рекомендується . час від часу вивільняти простату від секрету мастурбацією (М.Левін, 2001). Автор стверджує, що при простатиті корисним є не стільки сам статевий акт, скільки еяколяція, якою він завершується. Адже саме при еяколяції внаслідок скорочення тазової мускулатури створюються сприятливі умови для природного масажу простати. За таких умов продовження регулярного "статевого життя" (одна еякуляція за 1-7 днів) є необхідною передумовою терапії простатиту. В розвинених країнах Заходу мастурбація вважається замінною формою сексуальної активності, ефективною секс-терапевтичноіо процедурою.
Джерело