Наталя Карасьова, "Вечірня газета"
14.02.2002, 18:46
Валентинка. "Від свята до свята"
Це свято важко назвати релігійним, хоча Валентин був монахом, також важко назвати народним, хоча воно дуже популярне. Це свято закоханих - особливої касти людей.
Кохання — найзагадковіше з усіх людських почуттів. Воно надихало поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І, якби поставити собі за мету прочитати все, що написано про нього, людині не вистачило б цілого життя. Не випадково існує багато чарівних легенд, обрядів, ритуалів, заснованих на цьому прекрасному почутті. Одним із таких свят є День Святого Валентина. Воно не має глибокої релігійної основи, а пов’язане із зворушливою історією двох закоханих.
У ІІІ столітті нової ери римський імператор Клавдій ІІ видав наказ, котрий забороняв одруження. Він вважав, що шлюб утримує чоловіків удома, а їх призначення — бути хорошими солдатами і відважно битися за Рим. Молодий католицький священик Валентин всупереч наказу таємно вінчав закоханих. Виявивши ці “антидержавні” шлюби, імператор звелів замкнути порушника у в’язниці і стратити.
Позбавлений священних книг, аби скрасити своє вимушене дозвілля, Валентин почав писати записки доньці тюремника. Вочевидь, і послання були хорошими, і донька. Молоді покохали одне одного. Перед стратою 14 лютого 270 року юнак послав своїй коханій сповнений любові і ніжності лист з припискою “від Валентина”, котра стала символом вірності і любові. Пізніше церква зарахувала його до сонму святих, а закохані обрали своїм покровителем.
За легендою середньовіччя, цього дня птахи обирають собі пару і ліси та діброви сповнюються дзвінками пташиними голосами. Існує версія, що в язичницькі часи саме 14 лютого влаштовувався своєрідний молодіжний фестиваль. Дівчата цього дня кидали в посудину гарно оформлені листи, а юнаки витягували їх, мов лотерейні квитки, вибираючи кохану. Пізніше це перетворилося в одну із традиційних розваг у Валентинів день, якого молодь очікувала з трепетом і нетерпінням. Юнак вночі напередодні свята ходив під вікном коханої, котра на світанку мусила його гукнути, назвавши своїм Валентином. Дівчина, відповідно, хвилювалася, аби під вікном з’явився той, кого вона бажає. Лише після того, як юнка обзивалася до юнака, він мав право вручити свій заздалегідь приготовлений дарунок.
Існує припущення, що перша вітальна листівка з’явилася у зв’язку з Днем Валентина. Вважається, що першим її надіслав Чарльз герцог Орлеанський. У Британському музеї Лондона зберігається найдревніша валентинка, підписана ним у 1415 році. В цей час він був ув’язненим у Лондонський Тауер і таємно відправив любовне послання своїй дружині. Поступово традиція вітати один одного в цей день розповсюдилась і на подружні пари. А дарунки замінили квітами. Звичай вручати у День Валентина букет зі значенням досяг піку моди в часи правління королеви Вікторії (1837-1901). Англійці запозичили його у галантних французів на початку ХVІІІ ст. Так анемон гласив “Навіщо ти лишила мене?”, гвоздика — “Твоя присутність примушує завмирати моє серце”, хризантема — “Я терпляче чекаю твоєї любові”, нарцис — “Я ставлюсь до тебе з великою повагою”, ірис — “Моя любов до тебе безмежна”, лілія — “Наша любов чиста і вірна”, орхідея — “Ти — рідкісний і неоціненний скарб”, тюльпан — “Я хочу оголосити про свою любов усьому світові”.
Та все ж квітковою емблемою свята вважається червона троянда. Існує версія, що початок цієї традиції поклав Людовік ХVІ, котрий подарував цього дня Марії-Антуанетті величезний букет червоних троянд. Згідно з античною легендою, вони з’явились на Землі завдяки Афродіті — богині любові і краси, котра, поспішаючи до свого коханого — Адоніса, пораненого вепром, наступила на кущ білих троянд і, поранившись колючками, забарвила їх своєю божественною кров’ю в червоний колір.
* * * *
У всі часи люди намагаються дати визначення почуттю, яке здатне перетворювати сіре буденне життя на яскраву сторінку книжкового роману. Більшим, ніж закоханість може бути лише кохання, що надихає творити шедеври в мистецтві, робити великі відкриття у науці. Так повелося у світі, що кожна людина обов'язково повинна знайти свою другу половинку, яка розділить з нею все життя. У когось цей знаменний день вже був, а хтось ще в очікуванні.
Традицію відмічати свято всіх закоханих назвали на честь римського священика Валентина, що жив у дохристиянські часи у Стародавньому Римі – Днем святого Валентина.
У III столітті римський імператор Клавдій II проголосив заборону молодим людям вступати в шлюб. Міркування імператора були логічними: солдати повинні думати про перемогу в боях, а не про родину. Заборона завжди несе за собою порушення. Обурилися християни, та зокрема і сам Валентин, який продовжував освячувати шлюби без дозволу. Солдати Клавдія II схопили його, почали катувати і стратили. Але ця сумна подія дала можливість римській церкві свято язичницького бога замінити на День великомученика Валентина. Минуло щонайменше 400 років, поки всі забули про підтекст свята і зосередилися лише на його радісній частині.
На відміну від цієї версії існує ще одна. Молоді римські хлопці напередодні цього дня збиралися й кидали до корзини білети з іменами дівчат. Дівчина, ім'я якої діставалося хлопцеві, на цілий рік обиралася його “Валентиною”, а він – її “Валентином”. Протягом року він був її вірним супутником, але до шлюбу це не зобов’язувало. Наступного року можна було обирати знову.
Одне з багатьох повір’їв говорить, що римський священик Валентин сидів у в’язниці за допомогою гнаних християнів, і помер страшною смертю 14 лютого. Перед стратою, за переказом, він передав любовне послання сліпій доньці свого тюремника. Його жертовна людяність пізніше і знайшла своє відображення у Валентиновому дні – Дні всіх закоханих.
Сучасність внесла свої корективи в традицію святкувати День Святого Валентина. Тепер він асоціюється з подарунками, романтичними вечерями при свічках, гучними вечірками. Але все-таки деякі звичаї предків живі. Наприклад, неодмінний атрибут свята - "валентинка", що з'явилася ще в XV столітті. Її винахід приписується герцогу Чарльзу Орлеанському, який боровся з нудьгою у в'язниці, складав любовні послання своїй дружині.
Крім "валентинок", у цей день закохані в усьому світі дарують один одному й інші сувеніри. Так, у Німеччині в ці дні різко збільшується обсяг продажів шоколадних виробів. Причому, в останні роки найбільшим попитом користаються шоколадки, зроблені у вигляді серця, у середині якого лежить освідчення в коханні, написане рукою замовника.
Купити подібний подарунок можна й у Саудівській Аравії. Офіційне свято всіх закоханих у цій ісламській країні заборонений, але в багатьох крамницях покупцю запропонують з-під поли набори листівок, усіляких іграшкових ведмежат, лялечок, сердець.
У США, в ці дні тільки з Колумбії доставляють 900 тисяч пакунків з живими квітами. На подарунки до Дня Святого Валентина в Америці закохані витрачають у загальному сотні мільйонів доларів.
В Індії ж усе навпаки. Напередодні цього свята войовничі прихильники ідей індуїзму знищують символи всіх закоханих. Вони палять та топчуть листівки і сувеніри, що, на думку індуїстів, своїми вчинками ображають їхню культуру.
В Японії почали святкувати День Святого Валентина в 1930 році. Виникла традиція не сама по собі, а з подачі однієї великої фірми по виробництву шоколаду. Шоколад як і раніше залишається тут найпоширенішим подарунком у цей день.
* * * *
Віднедавна в Україні 14-го лютого святкують день святого Валентина, покровителя закоханих. Проте немає жодної достовірної легенди, чому саме це свято пов’язують з Валентином. Зрештою, якщо навіть воно колись мало релігійний підтекст, то сьогодні його цілковито втратило, перетворившись на свято комерції.
Комерціалізація релігійних дат не обмежується лише днем св. Валентина. Напередодні Різдва 2002 року в деяких країнах Католицька Церква устами єпископів виступила проти “нерелігійного” святкування Різдва. Яка позиція Церков в Україні щодо поширення серед молоді, і не тільки молоді, звичаю відзначати “день закоханих”? До Вашої уваги подаємо три думки щодо цього свята. На питання Прес-служби УПЦ про те, як православні збираються святкувати день святого Валентина, і як Церква відноситься до цього свята, голова синодального відділу УПЦ по роботі з молоддю єпископ Житомирський і Новгород-Волинський Гурій відповів: “Ім'я святого Валентина, котре є у святцях Православної Церкви, не має відношення до дня закоханих 14 лютого, яке чомусь називають “днем святого Валентина”. Церква вшановує пам’ять святого Валентина в інший день. Любов Христова до людей і любов християн до свого Бога і Спасителя, вищий приклад якої показали святі мученики, не має нічого загального з закоханістю і скороминущими любовними захопленнями. Не потрібно плутати праведне з гріховним”. Єпископ нагадав, що у православних християн у ці дні є свої свята, одне з яких має безпосереднє відношення до молоді. 15 лютого у свято Стрітення Господнього відзначається Всесвітній день православної молоді. “До дня Православної молоді ми плануємо провести семінар керівників і представників відділів по роботі з молоддю з усіх єпархій, – відзначив владика. – Тема семінару: “Організація молодіжної роботи на парафіяльному і єпархіальному рівні”. Ціль заходу – поділитися досвідом роботи в молодіжному середовищі, а також намітити плани спільної діяльності”. Як висновок, єпископ Гурій зауважив, що було б краще, якби не перемішувалися свята світські і християнські. “Святий Валентин помер мученицькою смертю приблизно 270 року, – розповідає наш другий автор о. Михайло Димид (УГКЦ). – Він був священиком в Римі під час правління імператора Клавдія ІІ Готика. Коли його заарештували, то приставили до охорони офіцера, в котрого прийомна донька була сліпою. Арештований священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову. Римська Церква відзначає день св. Валентина 13 лютого. Пов’язування з Днем закоханих походить від того, що всякі природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, котрого в той день почитала Церква (приміром, на Спаса вже гарно дозрівають яблука, тощо). Так, на час, коли відзначається день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело, значною мірою, до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару – зокрема, дівчата вибирали собі молодця, а той, у відповідь, обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї. Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Збирались молоді люди і клали до урни відповідну їхньому числу кількість квиточків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожний виймав один такий квиточок. Дівчина, ім’я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його “Валентиною”, рівно ж як і він її “Валентином”, що передбачало між молодими людьми на цілий рік відносини з роду таких, які, за описом середньовічних романів, існували між рицарем та його “дамою серця”. Звичай оцей, про який так зворушливо говорить Офелія у своїй знаменитій пісні, вірогідно, є язичницького походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг. Історії про підпільні вінчання закоханих є легендами, які не підтверджуються жодними джерелами з церковних книг”, – завершує своє есе до “дня закоханих” о. Михайло Димид, директор Інституту церковного права. З нагоди “дня закоханих” директор Інституту родини та подружнього життя ЛБА, голова Академічного Католицького Товариства ОБНОВА Юрій Підлісний звернувся до молоді: “Дорога молоде, Сьогоднішній світ переживає драматичні зміни, пов’язані із глобалізаційними процесами. Вони – цікаві і, водночас, багато в чому суперечливі та незрозумілі. Один із них – взаємопроникнення культур, традицій та звичаїв. Сучасна молода людина сприймає як звичне і самозрозуміле те, що для молодого покоління 10-20 років тому видавалось чужим і невідомим, часом ворожим. Таким є поширення в Україні звичного у Західному світі свята святого Валентина. За легендою у середні віки поширилося повір’я, що 14 лютого птахи починають паруватися і якщо у цей день починають свої стосунки люди – то це до щастя. А за іншою популярною сьогодні легендою один зі святих Валентинів (відомо про священика і єпископа, які жили в Римі в другій половині III ст.) таємно (бо ще переслідували християн) вінчав закоханих і таким чином сприяв молодим серцям подолати перепони переслідувачів. Це свято дає щоразу особливу нагоду задуматися над суттю любові, на якій, за словами Ісуса Христа, основується увесь закон і пророки. Це нагода заглибитися у суть таких благородних цінностей як вірність, відповідальність, гідність людини та сім’ї. Це нагода пізнати самих себе – людину, яку Бог сотворив чоловіком і жінкою, призначив до подружнього і сімейного життя та обдарував здатністю любити. На жаль ми стаємо свідками як любов та гідність людини підмінюється, пристрастю і пропагуванням сексу, відірваного від подружжя, а саме свято перетворюється на комерцію і гонитву за зиском. Гідність чоловіка і жінки розтоптують, зводячи людину до предмету маніпулювання і до об’єкта чуттєвої насолоди, а вірність і взаємна пошана висміюються. Дорога молоде, кожне покоління переймає від своїх батьків традиції свого народу, плекає їх збагачує; нерідко переймає щось від народів інших, але теж творить своє, намагаючись створити щось цінне, гідне подиву і перейняття наступними поколіннями. Приймаючи свято закоханих будьте свідомими свого вибору! Що ви святкуєте? Чисту і вірну любов чи тілесну хтивість, до якої підштовхують ті, хто зацікавлені в наживі за будь-яку ціну”.
* * * *
На календарі 13 лютого, і це означає, що сьогодні той, чиє серце хоч раз сповнювалося жаром кохання – вшановує святого Валентина.
Хтось вірить у нього по-справжньому, хтось – ні. Так чи інакше, хочемо ми цього чи ні, але це свято існує вже багато сторіч. Хочете дізнатися, з чого все це почалося? Тоді слухайте.
Є кілька версій виникнення свята Всіх Закоханих. От що мені удалося знайти:
Про Валентина, що дав святу своє ім'я, відомо не багато. Говорять, що він жив в ІІІ столітті н.е., у римському місті Терни. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди зводять його в ранг єпископа. Об’єднавши усі ці факти можна з достатньою впевненістю припустити, що Валентин був відносно молодий, гарний собою, добрий і чуйний. Є данні про те, що, поряд з основною професією, Валентин займався природничими науками і медициною.
Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія ІІ, що дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже жалував християн. Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися, тому що,той, хт о вступив у шлюб занадто багато часу проводить у родині і зайнятий думками не про благо імперії і військових доблестях.
Не страшачись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно деяким даним, його заступництво закоханим простиралося ще далі – він мирив посварених, писав любовні листи за недолугих і тупуватих вояків, дарував парам, які вінчалися квіти.
Зберегти все це в таємниці не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів (донині ми багато в чому живемо по Римському Праву), з кожним днем хмари згущалися над головою священика. Наприкінці 269 року н.е. вдарив грім – Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.
Легенда огортає романтичним флером і останні дні життя Валентина. Відповідно до одних переказів, у нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (13 лютого) надіслав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, так ще, користуючись своїми медичними пізнаннями, у очікуванні страти вилікував її від сліпоти.
Як усе було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не довідаємося, але не викликає сумнівів одне – молодий християнський священик дійсно загинув в ім'я Любові. І цієї Любові було йому відпущено дивовижно багато на одне його коротке життя – любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей узагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною добро душею.
Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. У Західній Європі день Святого Валентина відзначається з ХШ століття, у США з 1777 року.
Тепер і в нас стало одним святом більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Він відзначався восьмого липня і був пов'язаний з легендарною історією любові Петра і Февронії.
Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогові Орлеанскому (1415 рік), що сидів у цей час у в'язниці, в одиночній камері, він вирішив боротися із нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині. Однак найбільшого розквіту валентинки досягли у 18 столітті.
Тепер під "валентинкою" розуміються вітальні листівки у виді сердечок з найкращими побажаннями, визнаннями в любові, пропозиціями руки і серця або просто жартами, що не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони.
Крім них люди дарують своїм улюбленим троянди (оскільки вважається, що вони символізують любов), цукерки-серденька й інші предмети із зображеннями сердець, птахів, що цілуються, і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина - маленького крилатого янголятка Купідона.
джерело
