Обіцянка одружитися має бути двосторонньою.

Канон 782 §1. Заручини, які слушно передують подружжю, відповідно до найдавнішої традиції Східних Церков, піддягають партикулярному праву власної Церкви свого права.

§2. Обіцянка одружитися не дає підстави виступити зі скаргою, яка б вимагала укладення подружжя; дає, однак, підставу вимагати винагородження збитків, якщо такі мали місце.

УМОВИ ЗАРУЧИН

1.  Із заручин випливає обов'язок в совісті вступати в по­дружній зв'язок з даною особою.

2.  Зі слушної причини можна розірвати дане приречення, але зі справедливості вимагається направити шкоду, яку з цієї причини зазнала друга сторона.

3.  Із заручин випливає обов'язок зберігати тіло, спосібне до подружнього співжиття.

4.   Ця обіцянка робить пізніше неважні всі інші дії.

Заручини розриваються з таких причин:

1.   За обопільною згодою.

2.   Через зраду віри, яка наступає:

а)   з причини одруження одного з наречених;

б)  коли виникла перешкода, яка робить подружжя не­важним;

в)  через вступлення до монастиря;

г)   зі злочину. Приклад: наречений когось вбив;

д)  через виїзд та довгу неприсутність;

е) через затягнення назначеного часу одруження.

3.  Через велику зміну стану або велику зміну зі сторони душі, тіла, матеріального становища:

а)  з огляду на душу - інша релігія, скупарство, сварки між родинами;

б)  з огляду на тіло - одна із сторін зазнала каліцтва, тижко захворіла;

в) з огляду на матеріальні добра - батьки обіцяли дати віно, а потім відмовилися.

Проведення іспиту з нареченими про їх вільний стан

Парох повинен обережно провести розслідування про стан наречених, і то навіть з кожним окремо:

а)  чи немає між ними якоїсь перешкоди. Отже, посвідчити мають два свідки про стан нареченої і нареченого;

б)   чи мають вони свобідну волю побратися;

в)  чи добре знають правди християнської віри. Коли вия­виться, що наречені не знають християнської науки, то згідно Канону 783 парох повинен обережно повчити їх хоча б про основні правди віри, коли ж вони від цього відмовляються, то  не  можна їх відганяти,  відмовити або  відкласти Тайну Подружжя, бо не можуть вони тільки з тієї причини бути публічними грішниками.

Спосіб проведення іспиту

1.  Парох повинен розслідити, чи він має право асистувати при шлюбі без згоди Єпископа.

2.   Встановити,  в яких парохіях мають  проголошуватися оповіді.

3.  Простежити, чи ті, що побираються, є дорослими, чи ще під опікою батьків, коли так, то чи батьки згідні з тим.

4.   Чи хрещені.

5.   Чи ведуть християнське життя.

6.   Чи не є вони часом кочівниками.

7.   Чи вони можуть виконати всі цивільні формальності.

8.   Чи якась зі сторін не має обов'язків супроти третьої особи, дітей, народжених з іншою особою.

9.  Чи якась зі сторін не заперечувала публічно католицьку віру,  хоч не  перейшла до  некатолицької Церкви,  спільноти /Кан. 789/.

Хоч у новому канонічному кодексі для Східних Церков немає згадки про оповіді - все-одно поміщаємо матеріал на цю тему.

Оповіді

1.   Оповіді - це публічне оголошення, що такі-то хочуть вступити в подружній стан. Вони оголошуються в тій цілі, щоб виявити перешкоди, які можуть виникнути між нареченими.

2.  Оповіді повинні оголошуватися в місці, де живе молодий і молода, або в тих місцях, де одна із сторін жила шість міся­ців, а навіть короткий час, коли є підозріння, що хтось з них міг там одружитися.

3.  Оповіді повинні оголошуватися принаймні в трьох днях, в неділю або в свята. Опустити дві оповіді становить тяжкий гріх. Опустити одну оповідь, хоча б було відомо, що немає перешкоди, становить легкий гріх.

ОБОВ'ЯЗОК ДОНЕСТИ

Всі вірні зобов'язані під тяжким гріхом донести про знані перешкоди парохові ще перед Тайною Подружжя. Цей важний обов'язок відноситься до всіх вірних без різниці віку. Жодна таємниця тут не зобов'язує, хібащо виявлена для одержання поради або професійна.

Винятки, коли вірні звільнені від доносу про перешкоду

1.  Коли хтось може заздалегідь переконати молодих, щоб через цю перешкоду не вступали в подружжя.

2.  Коли б з доносу виникла велика шкода для того, хто доносить.

3.  Коли б хтось знав, що молоді просять про диспензу, особливо, коли перешкода є тайною.

ДИСПЕНЗА ВІД ОПОВІДІ

1.  Коли є якась причина, то Єпископ місця може звільнити від оголошення оповідей.

2.  Коли однин з молодих жив у багатьох місцях, то звіль­няє від оповідей той Єпископ, де має відбутися шлюб.

3.   Деколи можна без диспензи опустити оповіді, а саме:

а)   коли б через зволікання виникла якась небезпека. Приклад: молоді можуть розійтися;

б)   через якесь цивільне або релігійне замішання.

4. Щоб дати диспензу, повинна бути відповідна причина, й тоді Єпископ зобов'язаний звільнити від оповідей:

а)  щоб хтось не перешкодив побратися;

б)  щоб уникнути згіршення або неслави;

в)  щоб друга сторона не змінила постанову;

г) коли змушує якийсь наглий від'їзд;

д) коли наступають роди чи якась інша причина, яку вирішує Єпископ. Приклад: коли беруть шлюб люди похилого віку.

5. Причини, на підставі яких Єпископ може звільнити:

а)   коли наречені належать до якогось вищого стану;

б)  коли наречені є дуже старими, нерівними у віці, стані;

в)  коли парох морально знає, що між молодими немає ніякої перешкоди.

Як було сказано вище, в Канонічному праві нічого не говориться про оповіді. Тому той, хто оголошує оповіді - робить добре, хто не оголошує - не грішить.

Розриваючі перешкоди для подружжя

1. Перешкодою для подружжя є та, яка юридично й без­посередньо стоїть на перешкоді, щоб подружній контракт міг правильно відбуватися. Перешкоди забороняють важно заключити подружжя, їх називаємо уневажнюючі. Вони можуть походити з права Божого, природнього чи позитивного, і права церковного.

ПІДМЕТ ПЕРЕШКОД

1.  Всі люди підлягають перешкодам Божого Закону, при­роднього чи позитивного.

2.  Перешкоди церковного закону зобов'язують усіх християн.

Джерело