Після традиційної розмови про загублену куницю, як було в прикладі статті про сватання, виводять молоду, яка тримає у руках вінок, загорнутий у хустку. Молодий повинен низько вклонитися своїй коханій, у відповідь на що молода кладе вінок на голову обраного нею коханого. Але кладе вінок поверх шапки, адже з-поміж усіх присутніх лише молодий її не знімає. Тоді старости наказують молодим поцілуватися тричі. Після такого привселюдного поцілунку наречена дістає вишиту хустку і двічі нею махає і на третій раз пов'язує її на пояс.
Після цих урочистей можна благословити молодих. Дружка чи хатній староста молодої (не забуваймо, що сватання відбувається в хаті молодої) бере в одну руку свою палицю, здійнявши її вгору, а в другу руку хустку, що за її кінці мають триматись молоді. Після того він просить батьків молодої дати їм благословення. Тим часом молоді б'ють по три низьких поклони, а батьки дарують їм хліб, зложений з двох однакових буханців з'єднаних докупи, а також сніп жита, символ рродючості. Так вони бажають злагоди та щастя своїм дітям. Також у хату приносять з клуні чотири снопи і ставлять по кутах хати, це зветься покрасою. Під час благословення молоді повинні триматися за одну хустку!
А що найцікавіше: після танців та святкового вечора, мати молодої стелить обом ліжко, таким чином визнаючи право жениха залишитись з її донькою. Та я не думаю, що все так наївно. Адже молодий після такої ночі був практично зв'язаний по рукам і ногам, мов, якщо вже спав з донькою, то милий, тобі нема куди подітися, окрім як женитися! Дивує, наскільки ж поєднані були батьки і діти! Навіть у сучасності, що ніби втратила усі моральні принципи та цінності, мало хто б погодився з деякими звичаями, що колись були нормами, як наприклад, видання доказу цнотливості дружини, як приготування ліжка для молодих та багато чого іншого.