Благослови Боже вінець заплітати (або вінкоплетини на сучасний лад)
Справжнє українське весілля починалося ще задалеко до власне шлюбу. Приготування, випікання короваїв, заплітання віночків - усе це вводило у особливий святковий стан передчуття найбільшого свята в житті, і одночасно готувало інших неодружених дівчат до їхньої жіночої долі.
У наші дні обряд заплітання весільних віночків і "долі", в народі званий "вінкоплетини", на жаль вже відійшов у минуле, однак знаходяться пари, які б бажали провести собі цей обряд, та не знають як. Отож, цей коротенький збірний опис - саме для Вас.
Насамперед, що являє собою цей обряд?
До дому молодої у п'ятницю ввечері приходили свашки - заміжні жінки, поважані й шановані в селі і неодмінно благополучні та щасливі у своїх шлюбах (розлучені, вдови та ті, що мали чоловіків п'яниць чи недостойних мужів не допускалися, аби не вплести у долю молодої такого нещастя), а також збиралися дружки та подруги молодої.
На цей час у домі молодої вже був заготовлений барвінок, - вдосвіта за ним посилали "чисті душі", хлопчиків до 12 років, які мали назбирати його три великі китиці. За це їм щедро платили та пригощали солодощами.
Барвінок промивали, висушували і розкладали на столі на чистому полотні. Сходилися свашки, урочисто запрошували до світлиці маму й тата молодої і розпочинали обряд, заспівуючи особливих пісень - ладканок. На цей час в домі молодої вже був староста, який просив благословення у батьків на завивання вінків:
Просимо Господа Бога і вас тато і мама, благословіть першу косицю!
Вся родина разом з батьками відповідала:
Най Бог благословить! (3 рази)
В цей час до столу підходив батько, складав із гілочок барвінку першу "косицю" і подавав свашкам, а мама кропила цю косицю і весь барвінок свяченою водою, промовляючи "Благослови Боже і Божая Мати вінець заплітати", далі запрошували додати косицю маму, сестру, брата, - найрідніших молодої, хто був у домі. До кожного члена сім'ї співали:
Благослови татуненьку -2
Першую косиченьку
А татусенько мовит -2
Най Бог благословит
Благослови мамусеньку -2
Першую косиченьку
А мамусенька мовит -2
Най Бог благословит
Нитки для завивання віночків попередньо намотувалися на круглий хліб, у якому з чотирьох боків робилися надрізи та вкладалися гроші - на достаток. У деяких районах свашки завчасу готували червоні шерстяні нитки, які освячували, "аби молодят не врекли". Отож, нитка відмотувалась з хліба і нею приплітали косиці. Техніка завивання весільного віночка особлива, - клався листочок до листочка і туго переплітався ниткою, в результаті виходив віночок гладенький, акуратний, подібний на блискучий зелений жгут. Цього мистецтва потрібно було дійсно навчитися.
Свашки постійно приспівували різних пісень до віночка і долі, при чому пісні та ладанки вибирались для окремо взятої молодої. Якщо в неї не було матері чи батька, то наспівувались жалібні пісні, у яких прикликались душі померлих родичів, щоби ті поблагословили доленьку.
Коли віночок молодої вже доплітався до кінця, свашки просили підійти старшу дружку і міряли його на голову. Одночасно допліталася і "доля" - своєрідне барвінкове перевесло, яке кріпилось у весільній господі бід образом, за спинами молодих. "Долю" в літню пору прикрашали розмаїтими яскравими квітами, а взимку - зробленими з паперу штучними.
Разом з тим, молодій розплітали косу дівчата і сестри, розчісували, пізніше мама знову заплітала, вкладаючи у косу гроші, - на потіху для молодшого брата чи сестри.
Коли вінки майже були готові, до свашок приходив молодий з дружбами та музиками, і тут вже починалась забава! Дружби щедро і без вимагань свашок "платили" за вінок молодого - солодощами, хлібом, вином. Свашки співали їм коломийок, а дружби мусіли не менш дотепно відповісти.
Тим часом свашки міряли вінок молодого на голову дружби. Коли було вплетено останню гілочку барвінку, до дівочого віночка прив'язана довга біла або червона стрічка, зверху скріплена "кокардою", - бантом, тоді дружки навипередки згрібали у свої фартушки залишки барвінку, ниток і вибігали з криками з хати та бігли до першого роздоріжжя, - за повір'ям, котра з них перша встигала добігти і висипати вміст фартушка на перехресті, та перша і щасливіше вийде заміж.
Молоду знову садили на крісло, співаючи жалібних пісень, (на прощання молодої з дівуванням, про лиху жіночу долю, сварливу свекруху), очевидно, щоб морально підготувати молоду до того, що життя подружнє не суцільне свято, і попередити про можливі труднощі. Не дивно, що розчулена та до деякої міри й залякана молода починала плакати, а за нею й дружки, і яка ж мама втримається! До молодої підходив молодший брат чи сестра, розплітали косу і виймали з неї гроші, що значно покращувало настрій і їх, і свашок.
У хаті ж прибирався стіл, застелявся скатертиною, клалися дві великі круглі хлібини, а на них - вінки молодих. Наступала найурочистіша мить обрядодійства. До столу староста запрошував обидвох батьків молодят. Молоду і молодого садовили посеред хати на стілець з вишиваною подушкою, позаду них ставали тати з хлібами та вінками на них. Свашки гукали - "Благослови Боже і Божая Мати вінець накладати!" тати з усіма присутніми відповідали - "Най Бог благословить" і так тричі. За тим, батьки обережно, не торкаючись віночків руками мусили перекласти їх з хліба прямо на голову соїх дітей. Мить надзвичайно хвилююча, оскільки по тому, як ляже вінок на голову молодят, свашки вгадували їхню майбутню подружню долю.
Після цього молодята клали руки на хліби і просили у батьків благословення на завтрашній шлюбний день, батьки відповідали: "Най вас Бог благословить, аби своїх діточок дочекали, аби їх вінували", після цього музики починали пригравати, а староста зі свашками затанцьовував весілля.
Однак вдома у молодої довго не засиджувались - попереду була ранішня Служба Божа і вінчання молодят та й весілля…
А тепер, якщо Вас зацікавив цей обряд, ще раз нагадаємо, що потрібно для нього підготувати у наших сучасних умовах:
- запросити професійних свашок і старосту або ведучих із весільних агенцій, котрі добре обізнані з обрядом. Впродовж обряду повинні відспівуватись особливі пісні, в яких є не тільки певний естетичний чи мистецький сенс, але й глибинне обрядове значення. Недаремно ж ладанки за своєю мелодикою в певній мірі нагадують східні мантри :
- в домі молодої приготувати кімнату для обряду
- приготувати велику гарну посудину для барвінку або полотно
- посудина з св. водою
- заготовити багато барвінку - на 2 вінки і "долю"
- помити барвінок, обрізати кінчики-корінці
- приготувати моток шерстяної червоної або білої освяченої нитки, (може бути й інша, головне-міцна)
- приготувати 2 круглі хлібини
- 2 крісла з вишиваними подушками
- Довгу білу або червону стрічку (не менше 3 метрів)
- Квітки (живі або штучні) для прикраси барвінкової "долі"
- Приготувати українські строї для свах, котрі плестимуть вінки, дружок, дружбів
- Стрічка і гроші для заплітання коси молодої
- Гребінь чи щітка декоративні для розчісування коси
- Біла льняна вишивана довга сорочка для молодої і червона крайка
- Вишита сорочка для молодого
- Солодощі, мед-вино, хліби для свах за вінки.
- Дружби повинні вміти заспівати бодай-би 2 коломийки.
Заплітання вінків:
- Намотати нитку на хліб
- У хлібі зробити надрізи з чотирьох сторін і запхати гроші
- Молодому в'ють віночок на шапку. Гра - молодий не віддає шапку 3 рази, молода викрадає, пришиває віночок.
Отож, успіхів Вам у радісній круговерті весільних приготувань та щасливої долі!
