Весілля, як і все життя в Америці, має відбиток добре організованого і розрахованого бізнесу. Хоча починається так само як і у нас, з обов'язковим освідченням закоханих, і при цьому серйозність намірів підтверджується серйозним речовим доказом - зарученевим перстнем, вартість якого сягає від 500 до кількох тисяч доларів. Головною прикрасою такого персня є діамант, який наречена з гордістю показує всім, а вони оглядаючи прикрасу, охають та ахають: " Oh...beautiful!"
Після освічення відбувається знайомство родин з послідуючим уточненням дати проведення весільної церемонії і місця її проведення. Оскільки до проведення весілля залишається рік, а той два, то молоді заздалегідь домовляються в якій церкві або в якомусь другому місці буде відбуватися весільна церемонія. Досить часто це відбувається в спеціальній залі готелю або в парку, якійсь резиденції. В обов'язковому порядку узгоджується час та місце післяшлюбної подорожі, для здійснення якої заздалегідь купуються квитки та замовляються місця в готелях. Також молода пара починає підшукувати для себе будинок або помешкання для подальшого спільного життя.
Десь за шість місяців або навіть і за два молоді повідомляють своїм рідним та приятелям про дату проведення весілля, при цьому всім надсилається пакет з повідомленням: коли і в якому місці відбудеться весілля, якою буде весільна подорож, в яких готелях вони будуть перебувати, а також, саме важливе - список весільних подарунків із обов'язковим зазначенням, в яких магазинах їх можна придбати. До такого запрошення прикладається додатково спеціальний конверт і картка, які у визначений термін необхідно повернути з повідомленням, чи будете ви на весіллі, чи ні, та з яким подарунком ви прийдете. Запрошення мають художнє оформлення але на них обов'язково мають бути якась українська символіка.
Десь за місяць до весілля молодята розсилають запрошення для найближчих друзів для участі в "шаувері " - хлоп'ячій вечірці та дівич - вечорі. Не знаю як відбувається хлопя'ча забава, бо туди запрошують тільки чоловіків, але на "шауверах" нареченої мені доводилось бути неодноразово. Це зазвичай виглядає як обід за участю близьких родичок та приятельок молодої. Усі запрошені мають прийти на "шаувер" обов'язково з подарунком. Це традиція , яка тягнеться ще з давніх часів. Перші переселенці були дуже бідними емігрантами, то приносили для молодих самі необхідні речі - миску, ложку, рушник та самі необхідні речі домашнього побуту.
Напередодні шлюбної церемонії дружби та дружки, яких буває в основному 3 - 4 пари, батьки наречених та хресні батьки збираються на місці, де має відбуватися церемонія, щоб провести неодноразову репетицію шлюбу. Тут приймають участь духовні особи, які дають необхідні вказівки по проведенню шлюбної церемонії. Після репетиції всі йдуть на вечерю в ресторані - ця частина репетиції завжди до вподоби всім учасникам репетиції.
Сама шлюбна церемонія має дуже багато рис українського весілля, та традицій українського народу - ікони та коровай на руках хрещених батьків, корони на головах молодят, урочиста присяга, перев'язування хусткою або рушником рук молодих, простеляння перед аналоєм рушника. І саме головне - дуже гарний урочистий спів. Дуже часто для цього запрошують професійних співаків, хористів або навіть членів капели бандуристів. Це все виглядає дуже урочисто, і справляє дуже велике враження на гостей іншої національності. Такі обряди українського весілля були навіть зняті у декількох голлівудських фільмів. Після закінчення шлюбної церемонії молода пара з найближчою родиною їдуть робити фотографії на лоні природи та визначних місцях. Покладання квітів до пам'ятників та меморіалів в Америці не прийнято.
Гості, які зібралися у визначений час, чекають на запрошення щоб зайти до святково прикрашеного залу. При самому вході виставлено картки з іменами гостей та номерами столів, щоб кожен міг легко знайти своє місце за святковим столом. У приміщенні святкового залу виставлений спеціальний стіл для подарунків та скринькою для конвертів з грошима та побажаннями. Після запрошення всі гості починають заходити до святкового залу і знаходять свої місця, і зразу прямують до бару, щоб замовити собі якусь випивку. Нарешті ведучий запрошує всіх гостей сісти за свої столи. Центральний стіл стоїть на підвищенні - він призначений для молодої пари та їх дружок. Першими до залу заходять батьки наречених, за ними парами дружби. І ось нарешті урочиста хвилина ведучий виголошує: "Місіс і містер N " - зал з вигуками , оплесками та свистом зустрічає молодят, які церемонно прямують до своїх місць у центрі святкового столу. Наливається в келихи вино - і виголошується перший тост за молодих…
Досить специфічне оформлення і меню святкового столу - салат і шматок курки з з двома половинками картоплі в мундирі з зеленими стручками квасолі, трохи порізаного сиру кубиками до пива та вина, а на закінчення дві ложки шербету. Зовсім не так як у нас на Україні, де столи накриті безліччю наїдків та закусок, та довга весільна учта, яка триває до самого ранку. Весільна сукня молодої традиційно біла, але досить часто така сукня прикрашається елементами народної вишивки та стилізованими елементами за народними мотивами.
Страв на весільній забаві подають небагато. Але останнім часом новоприбулі емігранти, з так званої четвертої хвилі, за останній час внесли значні зміни до меню. Тепер на столах можна побачити більше різноманітних закусок. Тільки гаряча страва, як завжди, подається тільки одна. Крім традиційного весільного торта, тепер розділяють весільний коровай, а на столи подається вже більше солодкого печива.
Починають лунати весільні пісні. Ще зовсім недавно на весіллях були лише тільки танці. Молоді люди в українських громадах, за винятком поодиноких випадків, не вміють говорити українською мовою, але вони вміють танцювати українські народні танці і вміють грати на бандурі. Збережено також обряди, привезені з рідних земель і самий популярний - покриття молодої хусткою в кінці весільної забави. Майже у всіх випадках весільний бенкет закінчується о 12-й годині ночі. Зразу після чого молода пара їде у весільну подорож, а дівчина, яка впіймала весільний букет, починає мріяти про весілля, яке може відбутися цілком скоро.
P.S. Звісно, цей наведений приклад, лише в загальних рисах описує українське весілля в Америці. В місцях, де існують великі українські громади, такі весілля мають набагато більше елементів українських традицій. А в маленьких громадах та містечках де проживають українці, такі традиції збереглися лише в церковних церемоніях. Але тим не менше кожного разу учасники такої події завжди згадують про таке весілля як про надзвичайно цікаву урочисту подію.
