Я думаю, що мало хто із вас може похвалитися знайомими, які не вступали в університет, але й усі із вас знають тих, які не довчилися до кінця. У чому ж проблема? Як на мене, то вона у тому, що кожен із нас має свою мету при вступі до ВУЗу, яка у результаті відіграє одну із ключових ролей на шляху до закінчення навчання.

1. Я поступаю, бо так хочуть батьки. Це найпоширеніша проблема, бо не так вже й багато студентів за своїм бажанням ідуть після школи ще й мучитися у ВУЗ, бо й самі не бачать у цьому сенсу, але хіба можуть батьки визнати, що їхнє чадо «не потягне» науку.

2. Я хочу вчитися, але не знаю де. Дійсно, відсоток людей, які мають бажання отримати знання, але ще не визначилися із своїм призванням, вагомий. І що ми маємо у результаті? Людину уже на курсі другому верне від своєї спеціальності і вона або кидає навчання, або мучить до кінця.

3.Я хочу вчитися на цій спеціальності! Ну тут все ясно, людина вже визначилася і цілеспрямовано йде уперед, хоча у результаті може й помилятися.

4. Я поступаю вчитися не в своєму місто, щоб не жити з батьками. Цей пункт може доповнювати будь-який із вище перерахованих.

Що ж ми маємо у результаті? Відсоток людей, які підпадають під 1 і 2 пункт надто великий, тому у ВУЗах студенти просто мучаться та чекають халяви, отримуючи у результаті диплом та сумнівні знання.

Хочеться звернутися до майбутніх студентів. Обирайте свою спеціальність самі, не звертайте великої уваги на поради сторонніх, а спробуйте попрацювати чи повчитися відповідно до вашого вибору.