Люблю дивитись на те, як новий викладач заходить в аудиторію. Часом то переляканий 25-річний хлопчина, а інколи дорослий досвідчений чоловік, якому байдуже скільки грошей у тебе в кишені. Цікаво, з якої причини більшість із них йде викладати? Одні вважають викладацьку діяльність покликом душі, інші хочуть помститись бідним студентам за своє не надто приємне студентське життя, а треті просто не мають куди подітись. Все таки пенсія викладача служить спокусою, бо складає 90% від зарплати, тоді, як пенсія звичайного громадянина — 60%.
Викладачів не варто боятись — вони також люди. Декотрі з них, як виявилось, навіть нормальні. А трапляється різне…
Викладач може стати для тебе прикладом для наслідування. Ти купиш такий же костюм, як у нього, такі ж мешти, такі ж окуляри. Жартую. Більшість викладачів вищих навчальних закладів таки розумні і у них є чому повчитись. Вчитись можна як і розв”язуванню задач з тригонометрії, так і складанню протоколів. Буває, що вчать вони ще й тому, як не згубитись у житті.
Викладач може стати хорошим другом. Тут не важливо, яка вікова прірва між вами — головне, щоб розуміння було. Часом ввн допомагатиме тобі “замазати” сесію, а часом навіть вислухає твої сповіді про чергове нерозділене кохання, зраду друзів, проблеми з батьками та стосунки з іншими викладачами. Поруч з такою розумною людиною ніколи не почуватимешся зайвим і самотнім.
Викладач може стати кимось більшим: коханням усього твого життя або тимчасом гостем у твоєму серці. Ти гордо крокуватимеш коридором свого ВУЗу, а за твоєю спиною народжуватимуться все нові й нові плітки. Запам”ятай навіки, що з таким статусом друзів у тебе поменшає : заздрість вбиває усі людські якості. Такий чоловік задовольнятиме усі твої потреби доти, доки не зустріне кращу за тебе. Або ж навпаки — він уже не викликатиме у тебе такого інтересу. Цікавість, як то кажуть, з часом зникає.
Моя вам порада: під час лекції дивіться в зошит. І не далі! Не варто піднімати голову і стріляти поглядом у того, хто розпинається біля кафедри : наслідки можуть бути різними. Не ідеалізувати викладачів є чи не єдине правило для студентів. Бо ж навчання — явище тимчасове і швидкоплинне. Потім усі розбігаються, кому куди треба…
Колись, коли закінчиш рідний факультет, вірю, що захочеться прийти і провідати старих знайомих. Одні постаріють до неспізнання, другі — одружаться, треті — розлучаться, а декотрі такими ж і залишаться — у пошуках свого щастя. На твоєму місці будуть інші, а за твоєю партою сидітиме симпатична білявка із довгими ніжками та в короткому міні. Ти не зможеш приховати усмішки — ти вже це десь бачила…
Юлька Гриценко
