Це трапляється з кожною дівчиною, абсолютно з кожною, незалежно від того, ким вона була раніше і ким буде в майбутньому. Та це й не важливо. Важливо те, як вона буде себе почувати після цього. Чи варто з цим поспішати? Не думаю. Адже найгірше думати про те, що все могло би бути по-іншому, більш красиво, більш романтично, а найімовірніше і зовсім не з тим, кому була удостоєна така честь. Так, все це дуже сумно, адже те, що вже сталося не змінити і з цим доведеться прожити все життя, що залишилося.
Напевно, жодна дівчина не погодилася б втратити цноту десь у під'їзді або на п'яну голову у якихось сумнівних "друзів", та і взагалі з незнайомою людиною. Але ж в основному так і буває вперше. Я не кажу за всіх, але зазвичай перший досвід - невірний. І хіба після першого, невпевненого досвіду люди продовжують зустрічатися? Швидше за все що ні. Напевно, все це через те, що багато поспішають, не дочекавшись того моменту, коли вони будуть точно до цього готові, а на горизонті, по суті, ще не з'явився той, кому ти віддасться зможеш до глибини душі. Так до чого ж псувати собі життя і згадувати потім, як же гидко все це було, і чого ж я віддалася цьому ідіотові, а не тому коханого і єдиного, який зустрічається як на зло потім. Так до чого ж поспішати? Чи не краще дочекатися того коханого і єдиного, і подарувати йому свою щиру любов? І тут неминуче виникає віковічний питання, як же розпізнати того єдиного, коханого і довгоочікуваного? На жаль, на це питання тобі не відповість ніхто крім тебе самої. А в разі помилки це залишиться виключно на твоїй совісті. Але ж де-не-коли закохуєшся, тобі здається, що ось він мій єдиний, неповторний і він виключно для мене. Але потім закоханість проходить, і вся твоя впевненість тане як сніг навесні. Зате як же чудово, якщо ти не помилилася і подарувала свою любов тому, кого як тобі здавалося, ти так довго чекала. Це можна назвати абсолютним щастям, коли після всього того, що сталося ти ні про що не шкодуєш і відчуваєш повну впевненість в людині якого ти так любиш і який став для тебе набагато, набагато ближче, а при погляді на нього ти бачиш у ньому частинку себе.
