Я вагітна… Я вагітна? Я вагітна!!! Скільки жінок за 10 секунд встигали пережити розгубленість, шок і, нарешті, безмежну радість, дізнавшись, що носять у собі нове життя! Це дивні-предивні емоції та відчуття, адже усвідомлення свого материнства приходить значно пізніше, а спочатку – лише невідомість. Цікаво, що стан, який часто сприймають як недолік та хворобу, є насправді щасливим періодом життя. Тому до слова «вагітність» потрібно звикати...
Суттєво, що протягом 9-ти місяців кожна жінка задається безліччю запитань, про які раніше не було потреби думати. Це стосується як власного здоров’я (емоційного чи фізичного), так і стосунків з чоловіком, друзями, а часто виникають і матеріальні питання. Звичайно, багато відповідей знаходимо відразу, під час консультацій з лікарями, читаючи відповідну літературу, зрештою, набуваючи власного досвіду. Але існують питання, на які не відразу дають відповідь, або відверто уникають її. Наприклад, це стосується так званих розрахунків за пологи, різні внески і платні аналізи та огляди. Звісно, у країні, де медицина вважається безкоштовною, всі звикли до обов’язкових «подарунків». Лише не кожному такі дари по кишені. Та про все по порядку.
Спочатку хотілося б вияснити або пояснити сам стан вагітності і те, як варто її сприймати, також торкнуся сімейних питань батьківства і, зрештою, подумаємо, як розраховуватися за власний внесок у суспільство, тобто за появу на світ малюка.
Природно, що неможливо зрозуміти вагітну, не бувши нею. Тому чоловікам так часто буває до нестями важко порозумітися й витерпіти свою завжди таку ніжну і лагідну дружину під час цього цікавого для обох періоду. Проблема криється не лише у чоловіках, а більшою мірою у жінках, які з самого зачаття сприймають вагітність як хворобу, що часто призводить до позиціонування себе як жертви, бідної, нещасної, яку ніхто не розуміє. Важливо усвідомити і пояснити самій собі, що носити у собі дитину – не патологія, це саме роблять мільйони жінок у всьому світі. Також це не хвороба, а пов’язані із вагітністю симптоми є цілком природними і вартими того, що чекає попереду. Звичайно, я не намагатимусь малювати все яскравими фарбами. Для жінки, яка переносить сильний токсикоз, мабуть, важко довести, що цей стан є радістю і щастям. Важко усміхатися при згадках про безліч заборон, починаючи від харчування і закінчуючи способом життя вцілому. І ще багато-багато різних таємниць криється під загадковим словом «вагітність», але, взявши вперше на руки малюка, матір забуває все, що пережила, виношуючи його. Думаю, справедливо буде ствердити, що вагітність – це одночасно і дар, і жертва. Але необхідно відразу правильно розставити акценти: не буде ніякого дару без попередньої жертви, хоча зосереджуватися ми повинні на першому. Як уже було зазначено, біль, обмеження, усі складнощі забуваються при першому контакті матері й дитини. Отже, першою була жертовність жінки, яка відмовлялася від багатьох речей заради майбутньої дитини, але саме ця дитина стала великим даром і винагодою.
Великою проблемою для чи не кожної вагітної є дратівливість, яка є заборонена у такому стані. Що порадити жінкам, які не можуть не нервуватися? Адже повсякденне життя змушує до різних випробувань. Нервові стреси, часті паніки і депресії… звісно, до цього себе не варто доводити. «Важливо зрозуміти, що саме Вас спонукає до нервувань, чому Вам хочеться плакати або кричати, хто і за що Вас образив. Можливо, проблеми зовсім немає, а Ви просто занадто чутлива…», - лікар акушер-гінеколог. Добре, якщо жінка знаходить розраду в духовних роздумах, присвячує час молитві. Це не лише заспокоює, але й надає душевної стійкості до багатьох нелегких моментів. Не треба слухати всього, що говорять інші жінки, лікарі, різні люди… Кожна людина – індивідуальність. Можливо те, що сталося з однією вагітною, омине Вас, отже, не треба передчасно перейматися за те, чого ще немає. Добре також не перевантажувати себе фізично. Бажано багато не працювати і не перевтомлюватися, адже все, що відбувається з Вами, передається дитині, а їй це може бути неприємно. У нас поширений стереотип, що народжувати потрібно не пізніше 25-30 років. З точки зору медицини, перші пологи дійсно бажані до 30 років, але не треба вважати сорокарічну маму старою. Тим більше, якщо дитина не перша. «Кожні пологи: у 20, у 30, у 40 років є унікальними перш за все для морального та емоційного стану жінки. Це зовсім інші відчуття й переживання. І воно того варте», - лікар акушер-гінеколог.
Особливо важливо для кожної жінки те, щоб чоловік брав активну участь у житті майбутньої дитини ще з початку вагітності. Це стосується як додаткової уваги та дбайливості за вагітною, так і усвідомлення самим чоловіком свого батьківства, яке вже почалося. Не треба чекати, доки дитині виповниться 2-3 роки. Ви є батьками вже, а, отже, і турбуватися про неї повинні з утроби. Поширеною помилкою багатьох батьків є позиціонування себе як утримувача сім’ї, тобто зводити свою роль батька до заробляння грошей. Турбота виявляється не у подарунках. Дитина не повинна асоціювати тата із золотою скринькою з грішми, батько – це щось набагато більше. Цікавитися життям дитини ще з її зачаття, прислухатися до її рухів, спостерігати за її пересуванням в утробі, намагатися говорити й думати про хороше – це не лише завдання матері. Якщо чоловік бере активну участь у «виношуванні» дитини, йому буде значно легше разом з дружиною «народжувати» свого малюка. Так, саме народжувати! Адже сімейні пологи стали досить поширеним явищем у сучасному суспільстві. Це величезна підтримка для жінки і не менш значний досвід та урок для чоловіка, який зможе більше цінувати роль своєї дружини як жінки та матері. У багатьох виникає питання, а чи справді позитивно вплине на чоловіка його присутність на пологах? Чи готовий він до цього, чи не буде хвилюватися? Відповідь банально проста: це питання кожне подружжя повинне вирішувати особисто. Звісно, якщо чоловік такий чутливий і так вперто не бажає перерізати пуповину своєму малюку, не варто його змушувати до цього. Та, мабуть, кожна жінка бажала би підтримки у критичний момент від коханої людини…
Ось і народився Ваш малюк. Одні випробування позаду, інші – попереду. Та що ж робити із «подякою» лікарям, акушерам, медсестрам, педіатрам і всім-всім-всім, хто вважає, що достойний винагороди? Це питання також є особистим. На жаль, у нас прийнято «дякувати красно», не шкодуючи ні коштів, ні сил. Та не всі так можуть. Та й не варто, зрештою. Подумайте самі: чому Ви повинні платити за те, що народили дитину? Тим більше, якщо пологи відбулися без ускладнень, природнім шляхом… Але, увага, йдеться лише про державні лікарні та пологові будинки, та, звісно ж про лікарів, до яких Ви потрапляєте випадково, а не за попередньою домовленістю. Якщо жінка, прагнучи забезпечити себе професійним лікарем, шукає такого напередодні, то, зрозуміло, що такі послуги доведеться оплачувати, адже вони вже вважаються приватними. Та не варто забувати, що кожен лікар, з яким Ви домовляєтеся, може і без того опинитися на чергуванні під час Ваших пологів. Якщо у державних лікарнях і пологових будинках вимагають «подяки» шляхом вигадування різноманітних відхилень та хвороб у Вашого малюка або у Вас (особливо, коли пологи перші), то це вже тест на Вашу психологічну стійкість і рівновагу. Прикро стикатися з нахабством і здирництвом, тому треба добре подумати перед тим, як втамовувати апетити людей, які давали присягу Гіпократа, і які повинні виконувати свою роботу чесно і добросовісно. Звісно, можливо, інколи варто «подякувати» і мати спокій, особливо, коли справа обертається так, що є стресом і для Вас і для близьких Вам людей. Але Ви маєте самі вирішити, чи вартує той лікар тієї «подяки», якої просить. У кінці кінців, для Вас особисто така «подяка» не буде вже моральним гріхом і, тим більше, не вважатиметься чимось непристойним. Попри все варто пам’ятати, що до подібних вимог треба бути готовим і розуміти, що, можливо, саме через те, що Ви можете заплатити і платите, інші страждають від несправедливого ставлення і поганого обслуговування.
