Доброго дня, я робила тест на вагітність один показав 2 слабкі полоски і я пішла до лікаря, він сказав що матка збільшилася а шийка дуже пом’якшена, я не знаю що робити я дуже хочу дитину але мій хлопець не хоче, я не знаю що мені робити. Мені лиш 18 років я ще вчуся, але якщо я зроблю аборт я не знаю чи я зможу дальше жити порядьте що робити прошу дуже…..
Зараз вам потрібно прийняти найважливіше рішення в вашому житті….і від цього рішення буде залежати не лише ваше майбутнє, а й життя ще однієї маленької людини. 18 років – це вік коли ви вже в змозі взяти відповідальність на себе за життя своєї дитини і навіть якщо ваш хлопець не хоче її, задумайтесь чи вартий цей хлопець вас?, а можливо він просто злякався відповідальності і через певний час звикнувши до думки, що він стане батьком, полюбить цю дитину. А якщо зробити аборт – ця вагітність може бути вашою першою і останньою, адже одним з наслідків аборту в юному віці є безпліддя.
Якщо ви хочете дитину, народжуйте!!! І нічого не бійтеся. Багато дівчат народжували в вашому віці і навіть раніше, і зараз вони щасливі мами маленьких карапузиків. Народивши дитину ви здобудете людину яка буде любити вас за те, що ви просто є…. А коли вам на живіт покладуть маленький мокрий, беззахисний комочок, вам стане дуже соромно за думки про аборт.
Зараз вам потрібно в першу чергу розповісти про вагітність своїм батькам, впевнено сказати що ви хочете народити цю дитину, якщо спочатку вас не підтримають (хоча кожна мати зрозуміє доньку і підтримає її, якщо не відразу то згодом), не бійтесь труднощів….скажу чесно, вам буде тяжко, проте все, що ви переживете на шляху до народження своєї дитини виявиться дріб’язковим та незначним коли ваша дитинка опиниться поруч з вами.
Жінка лише тоді відчуває своє справжнє призначення коли тримає свою дитину на руках….Як мати, можу вам сказати, що немає щасливішого моменту коли відкриваючи очі я бачу беззубу посмішку своєї донечки яка тулиться до мене….коли маленькі ручки тягнуться до мого обличчя щоб обійняти….і я боюся навіть думки, що моєї дитини могло не бути…..
Безумовно якщо ви зробите аборт, він вплине на все ваше життя, і якщо в майбутньому у вас будуть діти, ви ніколи не зможете забути ту дитину яка могла б бути, але яку ви побоялися народити….
Ось дві реальні історій дівчат, можливо вони допоможуть вам прийняти правильне рішення. Якщо вам потрібна психологічна допомога, напишіть ваш емейл і ми зможемо спілкуватися особисто.
Історія Ані
Мені 19 років, і я зробила аборт. Мені нема з ким про це поговорити, і я відчуваю себе жахливо. Все почалося коли не прийшли місячні. Я чекала, сподіваючись, що це просто затримка. Минуло ще два тижні, і я вирішила зробити тест.
Мені було так страшно. У мене була дивне почуття, що результат буде позитивним, і звичайно, так воно і виявилося. Я не витримала і, сівши на підлогу, розплакалася. Коли я сказала своєму хлопцеві, що вагітна, він не висловив ніяких емоцій, просто сказав, що ми розберемося з цією проблемою, як ніби мова йшла про те, щоб винести сміття. Я засмутилася ще більше, а він кинув, що я піду на аборт, і що це справа вирішена.
Врешті-решт я відчула, що у мене немає вибору: батьки не зрозуміли б, а друзі могли підтримати лише морально. Тому я зателефонувала в лікарню і потім прийшла на першу консультацію, де у мене взяли кров на аналіз і зробили УЗД, під час якого я не тільки побачила серцебиття, але ще лікар сказав, що, схоже, у мене буде дівчинка. Я пішла з лікарні, відчуваючи, що розривався на частини. У день аборту мене трясло і нудило, і довге очікування не допомогло заспокоїтися. Мені поставили декілька питань, дали ліки і покликали в операційну. Мені було страшенно самотньо і страшно. Після все відбувалося так швидко, що мені здається, навіть якщо б я передумала, мені не дозволили б піти. Мені довелося роздягнутися, я тремтіла і тремтіла і плакала. Потім увійшли два лікарі і пояснили, що вони будуть робити. Я відчувала, що щось розриває мої нутрощі і висмоктує їх з мене. Я відчувала все. Анестезія не подіяла, і я весь час з усіх сил стискала простирадла в кулаках, дивилася в стелю і плакала. Ноги тремтіли, і в кінці я вже не могла їх контролювати.
У якийсь момент я подивилася вниз і побачила цю довгу трубку, наповнену кров’ю, і відчула, що мене вирве, настільки жахливим було це видовище. Через кілька хвилин вони закінчили, а я не могла навіть поворухнутися. Медсестра одягла мене. Я сіла, опустила голову на руки й заплакала. Мене попросили піти в туалет і подивитися, наскільки сильна кровотеча. Крові було багато, але я збрехала, що зовсім трохи. Тоді мене відпустили додому. Я залишила собі фотографії з УЗД. На перевірку я не пішла, що було нерозумно, але я просто не могла повернутися в це місце.
Тепер кожного разу, коли я чую, бачу дитину або думаю про дитину, я уявляю, яким був би мій малюк, якщо б я залишила його. Він народився б у лютому. Я ненавиджу себе за те, що зробила.
Мій хлопець не розуміє, через що я пройшла, і як це вплинуло на мене. Він думає, що все в минулому, але я щодня переживаю це знову і знову і весь час плачу.
Я прошу всіх: будь ласка, не вбивайте своїх дітей!
Історія Ольги
Мені було 18 років, коли я дізналася, що вагітна. Я зустрічалася з хлопцем на 2 роки старшим. Я курила по дві пачки сигарет на день, поки одного разу мене не початок від них нудити, і я стала курити набагато менше. Одного разу я сіла за стіл і намалювала сплячу дитину. У той момент я зрозуміла, що вагітна. Я подзвонила подрузі, вона відвезла мене в жіночу консультацію, і там мої підозри отримали підтвердження. Повернувшись додому, я подзвонила своєму хлопцеві на роботу і повідомила йому новину. Він негайно примчав до мене з п’ятьма різними тестами на вагітність і змусив мене провести їх в його присутності (принизливо). Всі п’ять виявилися позитивними. На наступний день він прийшов до мене, коли я була одна вдома. Він почав умовляти мене зробити аборт. Він пояснював, що я занадто слабка, щоб виношувати дитину, і говорив, що якщо я погоджуся на аборт, вона залишиться зі мною: «Я або це». Я відповіла, що йому доведеться піти. Тоді він сказав, що сам зробить мені аборт. Він повалив мене на ліжко, однією рукою схопив мене за горло, а іншою приготувався вдарити мене в живіт. Я вивернулася, схопилася і побігла до дверей.
Вагітність була кошмаром з УЗД кожні два тижні. Лікар підозрював, що моя дочка не отримує достатньо живлення, що в неї не ростуть ноги, що у неї, можливо, будуть вади фізичного та розумового розвитку. Рекомендації були однозначні: «перервати вагітність», «позбавитися від« плоду ». Я народила дуже розумну, ідеально складену дівчинку. Вона дуже висока, і в неї ноги, що називається, від вух. Я страшенно рада, що не надавала значення досягненням технології.
Моїй дочці нещодавно виповнилося 5 років, і повірте мені: материнство – моє життя. Іноді я оглядаюся назад, на ті часи, коли ми тільки що повернулися з пологового будинку, і сміюся, коли згадую дні, коли я вкладала її спати в зимовому комбінезоні, тому що мені не було чим заплатити за опалення. Спочатку у нас нічого не було, крім один одного: ні телевізора, ні машини, не було навіть ліжка. Тільки ми, закутані в ковдри і зимовий одяг, щоб зігрітися. Зараз у мене робота в солідній компанії. У нас є все, що потрібно. У мене своя квартира. Нещодавно я купила нову машину. Усім дівчатам, які готові здатися, я хочу сказати: НЕ ЗДАВАЙТЕСЯ. Я міцно стала на ноги і добилася успіху незважаючи ні на що. Моя дочка – найбільший дар з усіх, які я отримувала у житті. Рішення проти аборту для мене – це не стільки порятунок життя дитини, скільки порятунок мого власного життя. Моя дочка – мій Ангел, вона врятувала мені життя. Де б я була зараз, якби не вона? Рятуючи свою дитину, ти рятуєш саму себе і відкриваєш для себе можливості, про які раніше й не підозрювала.
Вірте в Бога, і Він завжди буде поруч, при кожному рішенні, яке ви приймаєте, при кожному кроцi … До речі, у моєї дочки тепер є чудовий батько! Господь почує і ваші молитви!
